Блудов Андрій Валентинович — Вікіпедія

Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. (травень 2021)
Блудов Андрій Валентинович
Народження 17 березня 1962(1962-03-17) (62 роки)
м. Уссурійськ СРСР
Національність українець
Країна Україна
Жанр лендарт живопис графіка
Навчання Київський державний художній інститут, 1990
Роки творчості 1988 - дотепер
Член Національна спілка художників України
Звання заслужений діяч мистецтв України
Сайт abludov.com

Блудов Андрій Валентинович (17 березня 1962, м. Уссурійськ, колишнього СРСР (тепер – РФ) — живописець.

Член Національної спілки художників України (1990), член Всеукраїнської творчої спілки БЖ-АРТ (1993) заслужений діяч мистецтв України ( 3 2018), закінчив Київський державний художній інститут (1990).[1].[2]

Хронопис[ред. | ред. код]

Андрій Блудов народився 17 березня 1962 року в місті Уссурійську на Далекому Сході колишнього СРСР (тепер – РФ). Він був другим сином у сім’ї. Родина проживала на Слобожанщині та Донбасі. Батько – військовослужбовець, офіцер, тож вони часто переїжджали. [3].

1970–1975 років, уже в 14–15 років, навчаючись у Київській дитячій художній школі № 6 Оболонського району Андрій почав системне навчання і зустрівся зі своїм першим вчителем – Борисом Петровичем Іщуком.

У 1982 році закінчив Київський художньо-промисловий технікум.[4]

У 1982 році вступає до Київського художнього інституту на графічний факультет. Своєму проривові в навчанні на першому курсі митець завдячує Петру Петровичу Чебітьку.[5].

Листопад 1983–1985 рр. – служба в армії, перерва у навчанні.

З 1988 року, ще навчаючись в інституті, А. Блудов вже учасник всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних авторитетних виставок.

У 1990 році був прийнятий до Національної спілки художників України, відразу після закінчення навчання.

У 1990 році, закінчивши навчання, відразу вступив до аспірантури та розпочав викладацьку діяльність у Київському художньому інституті.[6].

У 1994 році відбулася перша персональна виставка представлена у Російській Федерації (у Москві) в галереї «Російська колекція». В той період митець активно співпрацював з М. Журавлем. Писав на тему міфів та образів (персональні проекти – «Міфосвіти» та «Metanosis»).

У 1993 році митець увійшов до об’єднання художників «БЖ-АРТ».

1995 – Відеоарт «Акваторія світла» та «Липневе рондо», справили велике враження на неспокушеного новим мистецтвом глядача тих часів.

1996–2010 років – паралельно з живописом займався розвитком лендарту в Україні (лендарт фестивалі: «Могриця» та «Весняний вітер»).[7]

1999—2000 — «Лист у небо». Учасники проєкту: Мао Мао (Китай), Олександра Прахова, Андрій Блудов (Україна). Проект демонструвався на 3 Міжнародному фестивалі в Києві 6 червня 1999 та на 1 Міжнародному арт фестивалі Магдебурзі, (Німеччина), 16-24 вересня 2000.[8]

У 2016 році куратор та мистецтвознавства Вікторія Бурлака запросила А. Блудова на викладацьку роботу у Школі сучасного мистецтва при Інституті проблем сучасного мистецтва.

Участь у симпозіумах[ред. | ред. код]

Упродовж чотирьох років Андрій Блудов бере участь у міжнародному симпозіумі сучасного мистецтва BIRUCHIY, що є масштабною художньою резиденцією України, заснованою в 2006 році.[9]

  • 2016 – 11 сезон – серія робіт з проєктів «Гербарій» та «Таємний сад».
  • 2017 – 12 сезон «Run на воді ...» – серія робіт з різних проєктів.
  • 2018 – 13 сезон «Neoshamanism. Сила ритуалу» – робота «Мудри».
  • 2019 – 14 сезон «Exodus. Biruchiy 019. Montenegro» – серія робіт з проєкту «CITY VISION».

Звання та нагороди[ред. | ред. код]

  • 2019 Перша премія Трієнале живопису (Київ)
  • 2018 Заслужений діяч мистецтв України.
  • 2002 Друга премія Трієнале живопису (Київ)
  • 1990 Бронзова медаль Академії мистецтв СРСР[10]
  • 1989 Срібна медаль ВДНГ СРСР (Москва)[11]

Про митця[ред. | ред. код]

Чимало уваги початковому періоду творчості митця присвятив Олег Сидор-Гібелинда. Так, в експлікаціях до відеопроєктів 1995 року «Метанозис» та «Акваторія світла» він висловлює думку, що «це терапевтичний засіб від реальності, що як деякі різновиди приправ і отрут, хмільних трав, проростають обабіч основного художнього процесу. Але отрута їх солодка, як добрий лікер, він заколисує і навіває приємні сновидіння...» Візуальні проєкти А. Блудова знайшли відгук серед широкого загалу, а лендарт фестивалі «Могриця» та «Весняний вітер» стояли у витоків лендарту в Україні, де спільно з П. Бевзою, М. Журавлем і творчим об’єднанням «Лабораторія 20» творилась історія сучасного мистецтва країни. Саме тоді О. Сидор-Гібелинда та О. Ляпін писали про невимовно творчу атмосферу дійств, що створювались на київських пагорбах та розвивали сучасне прогресивне мистецтво України. Тоді було втілено чимало масштабних сміливих творчих експериментів і трансформацій простору, що допомогли художникові усвідомити його особисту художню трансформацію.

О. Денисова вважає найголовнішим проєктом А. Блудова «Голоси». Вона звертає увагу на витворений художником образ, де людина створює обсяг і наповнення тієї своєї стрічки, яку перемотуватиме перед смертю. Але плівка та фотографія аж ніяк не намагаються стати «протезом» пам’яті. Вони лишаються її останнім носієм тоді, коли безпосередні дійові особи йдуть у небуття. Про цей же проєкт відомий філософ, академік С. Кримський зауважував, що фотографії в картинах художника постають «метаобразами певної антропологічної реальності», акцентував на трансформації художником іконописних прийомів і на вмінні перетворити старовинні фотографії на символ.


Виставки та проекти[ред. | ред. код]

Персональні виставки в Україні[ред. | ред. код]

рік назва виставкова зала країна місце
2019 «Station № 5. Мантра дороги»[12] Виставкова зала Інституту проблем сучасного мистецтва Україна Київ
2019 «CITY VISION» Карась Галерея Україна Київ
2019 «Соціополіс» Музей сучасного мистецтва Корсаків Україна Луцьк
2018 «Урбаністика»[13] Карась Галерея Україна Київ
2017 «Соціополіс» Карась Галерея Україна Київ
2017 «Enblemata»[14] галерея «Дукат» Україна Київ
2016 «Ганді» Карась Галерея Україна Київ
2016 «Гастрономія»[15] галерея Білий дім Україна Київ
2016 «TV/ Obscura» Галерея Триптих Арт Україна Київ
2015 «Атракціон» в рамках ART-KYIV Contemporary 2015 Україна Київ
2015 «Периферія» Карась Галерея Україна Київ
2014 «Сідзан» Галерея Триптих Арт Україна Київ
2014 Персональна виставка в рамках ART-KYIV Contemporary 2014 Україна Київ
2012 «Station» Боттега галерея Україна Київ
2012 «Індостан» галерея Триптих Україна Київ
2011 «Движимость-недвижимость» Project art space Україна Київ
2010 «Ботаніфікація» Боттега галерея Україна Київ
2010 «Лінія. Перехід», 15-й всеукраїнський ленд-арт фестиваль «Весняний Вітер» Україна Київ
2010 «Лунопарк» Боттега галерея Україна Київ
2009 «Криптотека» Боттега галерея Україна Київ
2007 «Голоси»[16] галерея Колекція Україна Київ
2007 «Дитячі кімнати»[17] виставкова зала Спілки художників Україна Київ
2004 «Таємний сад» Національний художній музей України Україна Київ
2004 «Сад відображень» РА галерея Україна Київ
2004 «Гербарій» Центр Сучасного Мистецтва «Совіарт» Україна Київ
2002 Персональна виставка Галерея «Триптих» Україна Київ
2002 Персональна виставка Харківська міська художня галерея Україна Харків
2001 Галерея "Ательє Карась" Україна Київ
2000 «СХІД-ЗАХІД» галерея "Город N" Україна Київ
2000 «Хронопис» Карась Галерея Україна Київ
1999 «ЛИСТ У НЕБО» міжнародний арт-фестиваль Україна Київ
1998 «ROSARIUM» галерея СХ ЦБХ Україна Київ
1998 Галерея «Ательє Карась» Україна Київ
1997 Галерея «Акварель» Україна Київ
1997 Галерея 36[18] Україна Київ
1997 «Прозора міфотека» культурний центр «Славутич» Україна Київ
1994 «METANOSIS» Державний музей українського образотворчого мистецтва Україна Київ

Персональні міжнародні виставки[ред. | ред. код]

рік назва виставкова зала країна місце
2020 «Сучасний лабіринт» (серія “Урбанізм”) КНР Шеньчжень
1993 Персональна виставка галерея Art Felchlin Швейцарія Цюрих
1992 Персональна виставка галерея Appia Франція Гренобль
1992 Персональна виставка галерея Inter Art Galerie Reich Німеччина Кьольн
1991 Персональна виставка галерея Art Felchlin Швейцарія Цюрих
1991 Персональна виставка галерея Tuset Іспанія Барселона
1991 Персональна виставка галерея Appia Франція Гренобль
1991 Galerie Pavlovsky Нідерланди Утрехт
1991 SOFI Швейцарія Цюрих
1991 Галерея «Caccilia Wameling» Швейцарія Баден
1991 Галерія «Art Felchlin» Швейцарія Цюрих
1991 Галерея «Pavlovsky Arts & Crafts» Нідерланди Утрехт
1991 «Міфосвіти» галерея «Русская коллекция» Росія Москва

Музеї та колекції[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Блудов Андрей Валентинович. konshu.org. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  2. ↑ Річний звіт Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури про виконання критеріїв надання та підтвердження статусу національного (PDF). naqa.gov.ua. Архів оригіналу (PDF) за 23 квітня 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  3. ↑ АНДРІЙ БЛУДОВ. uartlib.org. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  4. ↑ Блудов Андрій. grynyov.art. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  5. ↑ Выставка Андрея Блудова в галерее Триптих Арт. be-inart.com. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  6. ↑ Кафедра живопису і композиції. naoma.edu.ua. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 21 березень 2021.
  7. ↑ Блудов Андрій МіТЄЦ - Портал про українське сучасне мистецтво. mitec.ua. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  8. ↑ 1 Міжнародний арт фестиваль, Магдебург, (Німеччина), 16-24 вересня 2000. Каталог, ст.22
  9. ↑ В Запорожье открылась выставка современного искусства. zp.gov.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  10. ↑ Блудов Андрій Валентинович. esu.com.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  11. ↑ Андрій Блудов/ГАЛЕРЕЯ «КОЛЕКЦІЯ». collectiongallery.com.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  12. ↑ «Station №5. Мантра дороги» проект Андрія Блудова та К. chercherlafemme.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  13. ↑ Андрей Блудов: «Я отражаю перманентное состояние сознания, свойственное человеку мегаполиса». artukraine.com.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  14. ↑ Андрей Блудов: Emblemata in Ducat. chernozem.info. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  15. ↑ Андрій Блудов «Gastronomia». chernozem.info. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  16. ↑ Голоси можна побачити. kreschatic.kiev.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  17. ↑ Андрей Блудов в Центральном доме художника. kommersant.ru. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 березень 2021.
  18. ↑ «Галереї 36» два роки. zn.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 березень 2021.

Список джерел[ред. | ред. код]

Українські джерела[ред. | ред. код]

  1. Авраменко О. Ловець тонких енергій // Художня культура. Актуальні проблеми. - Київ, 2017. - Вип. 13. - С. 246–262.
  2. Бадянова К. Андрій Блудов. Криптотека // Українське мистецтво. 2010. № 5/6. С. 236–237.
  3. Блудов А. // Українське мистецтво. 2004. № 3. С. 97.
  4. Блудов А. Живопис, відео, об'єкти. Художній альбом. АДЕФ-Україна. - Київ, 2017. 272 с.
  5. Блудов А. Живопис. Художній альбом. Київ, 2004. 36 с.
  6. Блудов А. Таємний сад – Київ. 2001. 48 с.
  7. Блудов А. Про викладання живопису на кафедрі графічних мистецтв // Українська академія мистецтва : Дослідницькі та науково-методичні праці / Міністерство культури і мистецтв України; Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. – Київ : НАОМА, 2007. С. 207–211.
  8. Бурлака В. Роль міфів та символів у творчості київських художників А. Блудова, О. Стратійчук, М. Журавля, Є. Бельського»: дипломна робота / НАОМА. Київ, 1998. С. 28.
  9. Веровенко Н. Міфотворець із крамниці старожитностей // Голос України, 1997. (№ 104). С.12.
  10. Вишеславський Г., Сидор-Гібелинда О. Термінологія сучасного мистецтва. Означення, неологізми, жаргонізми сучасного візуального мистецтва України. Київ : Terra Incognita, 2010. 416 с.
  11. Вишеславський Г. Відео-арт // Науковий збірник Інституту проблем сучасного мистецтва. К., Грудень 2012. Вип. VI . С. 55.
  12. Ганжа Л. Самотній голос людини // Газета День, 1999. (№ 101). С. 4.
  13. Горовий В. Художник молодий // Вечірній Київ, 1994. (№ 84). С. 7.
  14. Грідяєва Т. О. Медіа-арт в Україні: авторські ідеї та засоби їх реалізації // Вісник ХДАДМ, 2017. (№ 5). С. 136.
  15. Зінченко К. Весняний вітер Блудова // Образотворче мистецтво, 2008. №1. С. 6–7.
  16. Кондратенко Т. У пошуку нового. Прелюдія до поцілунку, або симбіоз пластики, музики і масок // Вечірній Київ, 1996. (№127). С. 3.
  17. Ламонова О. Сучасні правила гри в мистецтво: твори, фестиваль і … прощайся зі століттям, що минає… // Культура, 1999. (№ 15). С.
  18. Мироненко В. Фотографія швидкого реагування // Музейний провулок : Журнал Національного художнього музею України, 2009. № 3 (14). С. 126–131.
  19. Никитюк О. Маніфестація вітру // Українське мистецтво, 2010. № 5/6. С. 125–128.
  20. Сидор-Гібелинда О. Експлікація до відеофільмів «Метанозис», «Акваторія світла», що демонструвались в галереї «Еланк-Арт» 13 березня 1995 року – К., 1995. – С.1.
  21. Сидор-Гібелинда О. Експлікаціях до відеофільму «Липневе рондо», що демонструвався в галереї «Еланк-Арт» 26 листопада 1995 року – К., 1995. – С.1.
  22. Сидор-Гібелинда О. Прозора міфотека. Каталог виставки творів А. Блудова. – К., 1995, С. 3.
  23. Скляренко Г., Маценко Н., Рай К., Рублевська Р., Естеркін І. «25 років присутності – Сучасні українські художники». К., 2018. – 356 с.
  24. Стрелкова А. Ю. Ґенеза та сутність вчення про порожнечу в філософії буддизму: Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук: Національна академія наук України Інститут філософії імені Г. С. Сковороди, на правах рукопису УДК 1 (091): 294.3. Київ, 2016. 441 с.
  25. Сучасне мистецтво України періоду Незалежності: 100 імен. Київ: Мисль, 2008. – 640 с.
  26. Стрижко Н. Актуальні тенденції в мистецтві інсталяції ХХІ століття: впливи та напрями розвитку // «Праці центру пам’яткознавства»: збірник наукових праць. – Київ - 2019. Вип. 36. С. 159–168.
  27. Чепелик О. Український мистецький слід на Сході та Схід в українському сучасному мистецтві // Збірник інституту проблем сучасного мистецтва. – Київ - 2018. Вип. 14. С. 348.
  28. Черненко С. Алеї пам’яті. З світлом і без // Всеукраїнська громадсько-політична газета Демократична Україна, 2004. (№ 83). С. 10.
  29. Черненко С. Книга снів Андрія Блудова // Всеукраїнська громадсько-політична газета Демократична Україна, 2004. (№28) – С. 11.

Інші джерела[ред. | ред. код]

  1. Блудов А. Домик с трубой // Газета День, 1999. (№233). С. 7.
  2. Бридня Н. О том, как создаются мифы на полотне // Киевские ведомости, 1994. (№ 26). С. 3.
  3. Бурлака В. В ожидании «Вавилонской ветротеки» // Зеркало недели, 2000. (№19 (292). С. 9.
  4. Бурлака В. Через тернии – к идеалу // Зеркало недели, 2000. (№ 23 (296). С. 11.
  5. Бурлака В. Мяукающий корт у Великой китайской стены… // Зеркало недели, 2001. (№ 4 (328). С.15.
  6. Бурлака В. Разбор весенних полетов // Зеркало недели, 2001. (№21 (345). С. 13.
  7. Гусева М. Дни города Киева в городе Москва // День газета, 2001. (№4). С. 5.
  8. Данильченко А. Купите картину с помощью компьютера в художественной галерее Интернета // Газета Факты, 2004. (№16). С. 10.
  9. Еременко Н. Метафизическая радуга Андрея Блудова // Иллюстрированный еженедельник Событие, 2002. (№16). С.13.
  10. Ивашова К. «Прозрачная мифотека» Блудова и Журавля // Киевские ведомости, 1995. (№9). С. 7.
  11. Ирисов Л. Штаб ПВО на Руднева как школа метафизики // Время, 2002. (№ 10). С. 4.
  12. Каневский А. Я шагаю по Киеву // Киевские ведомости, 1997. (№ 57). С. 6.
  13. Кириченко Е. Спасение утопающих – дело рук умеренно пьющих? // Киевские ведомости, 1996. (№ 42). С. 12.
  14. Кириченко Е. Что делает в Rosarium’е художник Блудов? // Киевские ведомости, 1998. (№ 54). С. 12.
  15. Кириченко Е. Джазовые импровизации: соло на рояле для любителей живописи // Киевские ведомости, 1998. (№ 56). С. 13.
  16. Кириченко Е. Загадки художника Блудова // Киевские ведомости, 1999. (№62). С. 9.
  17. Кириченко Е. Художнику нужно немного: банка краски, кофе да тишина // Киевские ведомости, 1999. (№ 69). С. 10.
  18. Кедров К. Христос и Фрейд // Литературно-художественный и общественно-политический альманах «Апрель». Москва, 1992. Вип. 5. С. 234.
  19. Ковач Л. Призрачный свет мифологического аквариума // City, 1995. (№ 15). С. 18.
  20. Крючкова В. А. Символизм в изобразительном искусстве. Франция и Бельгия 1870–1900. М. : Изобразительное искусство, 1994 . – 270 с. : цв. ил.
  21. Кунгурцева О. Появились свежие сливки в области искусства // Киевские ведомости, 1996. (№ 24). С. 9.
  22. Куприна Ю. Просветление Андрея Блудова // Шо : Журнал культурного сопротивления, 2006. № 5/6. С. 64–70.
  23. Курина А. Голос травы // Понедельник, 2003. (№ 6). С. 13.
  24. Лобановская А. Дуэт солистов // Правда Украины, 1997. (№ 117). С. 4.
  25. Ляпин А. Художники любят мастера ветра Ма // День, 1997. (№ 80). С. 12.
  26. Новицкая Е. Луна-парк // Салон: Все лучшее в дизайне, 2005. № 2. С. 30.
  27. Ольховская Е. Блудов А. Культуроведческое исследование новых направлений в современном дизайне // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини : збірник наукових праць з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології. Київ, 2008. Вип. 5. С. 150–155.
  28. Онищенко О. Картины к которым хочется вернуться // Харків’янин, 2002. ( № 9). С. 5.
  29. Писаревский М. Internet-коммерция: высокое искусство, высокие технологии // События, (№ 18). С. 5.
  30. Подлуцкий А. Союз четырех // Парк культуры, 1999. (№ 43 (368). С. 28.
  31. Порозов А. Вавилонская ветротека // Журнал «Галерея Magazine, 2000. №3–4. С. 4–5.
  32. Родичева И. С. Философия «пустотности» Чжуан-Цзы. – Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 24 (65). 2012. № 4. С. 36–41.
  33. Рожен А. «Мифосны» для богатеньких Буратино // Аргументы и факты, 2001. (№ 21). С. 19.
  34. Салыгина Ю., Шевцов Вл. Лучший подарок австрийцу – валенки вологодские // Новый венский журнал, 2004. № 6 (102). С. 4.
  35. Сидор-Гибелинда О. Мрачные, аморальные, странные, грязные // Art Line, 1996. (№4–5). С. 35.
  36. Сидор-Гибелинда О. «Концерт барокко» – без антракта // Культура, 1996. (№ 25). С. 18.
  37. Сидор-Гибелинда О. Печальный Rosarium // Газета «День», 1998. (№ 81). С. 6.
  38. Сидор-Гибелинда О. Ералаш как праздник искусства // Газета «День», 1999. (№ 94). С. 8.
  39. Сидор-Гибелинда О. Рыцарь печальной кисти // Газета «День», 1999. (№ 101). С. 7.
  40. Строев Ф. Симпозиум «Раку-керамика» в этом году был совершенно необычен // Панорама, 2001. (№ 3). С. 5.
  41. Титаренко О. Топ-50 найвпливовіших особистостей у сучасному мистецтві України 2007–2008 // Art-Ukraine : мистецький альманах, інформ.-ілюстр. дод. до теми «Мистецький рух України ХХ–ХХІ ст.», 2008. листопад–грудень. С. 30–49.
  42. Тищенко В. Тени забытых предков // Domus design, 2007. № 5. С. 56.
  43. Тищенко В. В саду у Блудова // Domus design, 2004. С. 38.
  44. Тищенко В. «Париж-Дели» – любовь // Domus design, 2008. № 4. С. 48.
  45. Тищенко В. Раздвоение личности // Domus design, 2006. № 3. С. 52.
  46. Тищенко В. Все дороги ведут к живописи. Интервью с Андреем Блудовым // Domus design, 2008. №7–8. С. 96–104.
  47. Ткачук Т. Заблудитесь вместе с Блудовым // Киевские ведомости, 2001. (№ 81). С. 14.
  48. Федевич Л. Дух співпраці з природою // Образотворче мистецтво, 2014. № 4. С. 82.
  49. Чердынцева А. Отвинтисты дождливого дня 19 мая на горе Пасхотина украинские художники ловили «Весенний ветер // Вечерние вести, 2001. № 076 (572). С. 14.

Електронні джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Блудов_Андрій_Валентинович&oldid=41825817