Блажко Віталій Олегович — Вікіпедія

Віталій Блажко Віталій Олегович Блажко
Майор
Загальна інформація
Народження	22 липня 1989(1989-07-22) Одеса
Смерть	8 травня 2022(2022-05-08) (32 роки) м. Маріуполь, Донецька область, Україна (загинув у ході бойових дій)
Громадянство	Україна
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	2015—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Національна гвардія
Війни / битви	Російсько-українська війна Російське вторгнення в Україну (2022) Битва за Маріуполь
Нагороди та відзнаки

Віталій Олегович Блажко — майор Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну. Повний кавалер ордену «За мужність», лицар Ордену Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, Герой України (посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Блажко Віталій Олегович (ХВАТ), майор, командир снайперської групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення «Азов».

У 2015 році добровольцем став на захист Батьківщини, згодом сформував і очолив снайперський підрозділ полку «Азов». Протягом служби провів багато успішних військових операцій. У 2019 році в бою відбулася травматична ампутація 2/3 стоп обох ніг. Після протезування повернувся до строю. Відмовився від оформлення інвалідності, оскільки тоді не зміг би служити на бойовій посаді, а отже воювати. Справжній бойовий командир, користувався авторитетом та повагою серед побратимів.

Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року снайперський підрозділ «Азову» під командуванням Хвата наніс великі втрати окупантам. За словами підлеглих, окрім належного для його посади керування з пункту управління, регулярно перебував на позиціях і особисто вступав у вогневий контакт з противником, знищуючи живу силу. Тим часом одна пара його протезів згоріла, друга була зламана, тож пересувався на зламаних.

За участі Хвата в Маріуполі було було знищено і виведено з ладу біля 15-17 одиниць ворожої техніки і багато піхоти. Він також командував операцією, в ході якої були взяті полонені. Надавав медичну та іншу допомогу цивільним під ворожим вогнем та артобстрілами. Під час одного з виїздів на позиції, авто, в якому знаходився Хват з бійцями, було знищене ворожою авіацією, ті, хто вижили, отримали важкі поранення. Попри це Віталій двічі відмовився від евакуації гелікоптером, сказавши, що залишиться з побратимами до кінця.

Брав участь в АТО на сході України.

Під час російського вторгення в Україну в 2022 році з першого дня брав участь у бойових діях на Маріупольському напрямку.

Загинув 8 травня 2022 року під час бою з противником на території металургійного комбінату «Азовсталь».^[1][2]

Нагороди[ред. | ред. код]

• Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[3]. Нагороду отримали з рук президента України Володимира Зеленського 24 серпня 2023 у м. Києві батьки Віталія Блажка під час урочистостей з нагоди Дня незалежності України.^[1]
• орден Богдана Хмельницького III ступеня (28 липня 2022) (посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[4];
• орден «За мужність» I ступеня (25.03.2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку^[5];
• орден «За мужність» ІІ ступеня (27.06.2019) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України^[6];
• орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У місті Одеса вулицю Махачкалінську перейменують на вулицю Віталія Блажка.

Примітки[ред. | ред. код]