Битва при Анкарі — Вікіпедія

Битва при Анкарі
Боротьба Селевка II та Антіоха Гіеракса
Антіох Гіеракс
Дата: 240/239 рр. до н.е. Місце: біля Анкари Результат: Перемога союзників Антіоха Гіеракса
Сторони
союзні Антіоху Гіераксу галати (можливо, також Мітрідат II Понтійський)	Селевк II
Командувачі
	Селевк ІІ
Втрати
	великі (можливо, біля 20 тисяч)

Битва при Анкарі – битва між армією сирійського царя Селевка II та силами його брата Антіоха Гіеракса, котра, ймовірно, відбулась біля 240/239 р. до н.е.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Скориставшись складною ситуацією, яка виникла для Селевка ІІ під час Третьої Сирійської війни, його молодший брат Антіох Гіеракс спробував самому стати царем. Він базувався у Малій Азії, де залучав до спілки сили місцевих варварських правителів (у різних джерелах та в різні періоди його союзниками називають галатів, віфінського, каппадокійського та, можливо, понтійського царів).

Маже всі існуючі античні джерела (Юстин, Полієн, Плутарх, Афіней) пишуть про важку поразку Селевка у битві з галатами. Ще одне джерело – Євсевій Кесарійський – згадує галатів як союзників Антіоха у двох битвах, причому перша з них була успішною для Селевка. Юстин та Полієн вказують на Анкару як місце події. Що стосується датування цієї битви, існують різні версії, у відповідності до різного датування самої війни. За однією з них це сталось у 240/239 р. до н.е.,^[1] за іншою – в 236 р. до н.е.^[2]

Події після битви[ред. | ред. код]

Відносно перебігу самого бойового зіткнення нам нічого невідомо. Зате про найближчі наступні події античні автори залишили цілий ряд згадок:

- за повідомленнями Юстина та Плутарха, певний час після битви Селевк вважався загиблим;

- Полієн в одній зі своїх «Стратегем» зазначає, що сирійський цар втік до Кілікії (при цьому Селевк одягнувся як зброєносець і, лише коли навколо зібрався великий загін, з’явився у царських одежах);

- за ще одним твердженням Плутарха, первісно з Селевком залишилось не більше чотирьох супутників. Вони сильно страждали від голоду, допоки не знайшли якусь садибу з гостинним хазяїном, котрий накормив втікачів та проводив до дороги. Цей господар впізнав одягненого в просту одежу царя та міг би отримати потім велику винагороду, проте не втримався та назвав при прощанні Селевка за іменем. Останній притягнув його, начебто збираючись поцілувати, а сам подав знак супутникам вбити людину, котра дізналась небезпечну таємницю;  

- той же Полієн та Афіней пишуть, як вибрана коханка Селевка Міста потрапила у полон, проте встигла перевдягнутись із царських шат у одежу служниці. Будучи відвезена на Родос, вона відкрилась оточуючим та була викуплена родосцями.

Відносно ж ходу війни, анкірська битва стала вирішальною у її першій фазі (243-240 або 239-236 рр. до н.е.), за результатами якої Селевк ІІ поступився малоазійськими володіннями Антіоху Гієраксу.

Участь Мітрідата II Понтійського в битві[ред. | ред. код]

Євсевій Кесарійський описує одразу дві невдалі для Селевка битви. В одній із них його армія зазнала нищівної поразки від Мітрідата у Каппадокії, причому загинули 20 тисяч вояків і сам Селевк. Оскільки повідомлення стоїть в середині оповіді про діяльність Селевка, окремі дослідники вважають, що мова йде про все ту ж анкірську битву, в якій на стороні Антіоха Гіеракса виступили не лише галати, але й понтійський цар Мітрідат II.^[1] В той же час, повідомлення про загибель Селевка дозволяє створювати інші реконструкції на основі твору Євсевія.^[3]

Примітки[ред. | ред. код]