Бецькой Іван Іванович — Вікіпедія

Бецькой Іван Іванович
Народився14 лютого 1704(1704-02-14)[4][3]
Стокгольм, Швеція
Помер10 вересня 1795(1795-09-10) (91 рік), 1795[1], 11 вересня 1795(1795-09-11)[2][3] (91 рік) або 31 серпня (11 вересня) 1795[3] (91 рік)
Санкт-Петербург, Російська імперія
ПохованняБлаговіщенська церква Олександро-Невської лавриd
Країна Російська імперія
Діяльністьвихователь, політик, військовослужбовець
Знання мовросійська[5]
Військове званнягенерал-поручник[d]
БатькоТрубецькой Іван Юрійович
Брати, сестриAnastasia Ivanovna Trubetskayad
ДітиСоколова Анастасія Іванівна
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Володимира 1 ступеня орден Святого Олександра Невського

Іван Іванович Бецькой (або Бецький, рос. Иван Иванович Бецко́й (Бецкий); 14 лютого 1704 — 10 вересня 1795) — російський державний діяч, особистий секретар Катерини II (1762—1779), чільний представник дворянства, яке, перебуваючи під впливом європейської філософії Просвітництва, прагнуло застосувати її в умовах кріпосної Росії.

У 1763 році призначений директором Кадетського корпусу і почав активну освітню діяльність.

Портрет Бецького (~1776) худ. Рослін

Президент Петербурзької академії мистецтв (1763—1794).

Ініціатор створення першого в Росії жіночого вищого навчального закладу — Смольного інституту шляхетних дівчат[ru] (1764), а також Московского імператорського виховного будинку[ru] (1764) і Виховного будинку в Санкт-Петербурзі[ru] (1770) з госпіталем для породіль.

Очолював Комісію по камінному будівництву в Санкт-Петербурзі та Москві[ru].

Свої педагогічні погляди виклав у доповіді-трактаті «Генеральне встановлення про виховання обох статей юнацтва», в якому виявив себе прихильником утопічної ідеї створення «нової породи людей» за допомогою виховання; вимагав гуманного ставлення до дітей, нових методів навчання.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]