Берладська земля — Вікіпедія

Берладська земля (Берладь) — історична назва території між Дністром, Карпатами, Дунаєм та Чорним морем. На півночі межувала з Шипинською землею.

Названа походить від річки Бирладь, та містечка біля неї (Бирлад), що було центром землі.

Виникла на землях літописних уличів та тиверців. У 1116 г. великий князь Володимир Мономах ще контролює дані території і «посла Ивана Воитишича,и посажа посадники по Дунаю»^[1].

У 12-13 ст.ст. — територія, контрольована Галицько-Волинським князівством. Від кін. 13 ст. на цих землях формується Молдовське князівство.

У цій місцевості крім Берладі розвивались міста Білгород, Яський торг на Пруті, Сочава, Серет, Малий Галич, Баня та інші. Тут переховувався небіж галицького князя Володимирка Володаревича — Іван Берладник після невдалої спроби 1145 року відібрати Галич у дядька.

Немає підстав вважати, що існувало Берладське князівство, як думало багато істориків XIX-го та 1-ї половини XX-го століть. Берладська земля була населена вільними людьми з багатьох давньоруських земель, втікачами від князів і бояр або просто шукачами пригод.

Берладська земля була густо населена: 6 тис. берладників 1158 року підтримали Івана Ростиславича у війні проти галицького князя Ярослава Володимировича, а 1159 року берладники ненадовго заволоділи київським портом Олешшя на Нижньому Дніпрі. Берладська земля була місцем життя берладників.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

1. Мохов Н. А. Молдавия эпохи феодализма. — Кишинёв: Картя Молдовеняскэ, 1964. — С. 82—84.
2. Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. — Т. II. — С. 497.

• М.Котляр. Берладь, місцевість [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 238. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (серпень 2013)

Нормативний контроль GKG: /g/12nvpjll9

п о р Регіони розселення українців Повністю або частково в межах сучасної України Бессарабія Біла Хорватія Брацлавщина Буджак Буковина Північна Буковина Шипинська земля Волинь Галичина Джамбуйлук Дике Поле Донбас Донеччина Єдисан Єдишкуль Закарпаття Запорожжя Київщина Край Герца Крим Таврія Лемківщина Лівобережна Україна Луганщина Мармарощина Північна Мармарощина Надбужжя Наддніпрянщина Наддністрянщина Надпоріжжя Надпруття Надсяння Північне Приазов'я Побужжя Поворскля Погорина Подесіння Поділля Подінців'я Подунав'я Полісся Західне Полісся Полтавщина Пониззя Поросся Посамар'я Посем'я Посулля Правобережна Україна Прикарпаття Бойківщина Гуцульщина Опілля Покуття Приорілля Розточчя Сіверщина Слобожанщина Сокальщина Угорська Русь Карпатська Україна Підкарпатська Русь Ханська Україна Харківщина Червона Русь Чернігівщина За межами сучасної України Берестейщина Берладська земля Воєводина Добруджа Донщина Жовтий Клин Закерзоння Зелений Клин Кубань Малиновий Клин Любачівщина Перемишльщина Південна Буковина Південна Мармарощина Підляшшя Пінщина Придністров'я Пряшівщина Сірий Клин Ставропольщина Стародубщина Східна Слобожанщина Терщина Холмщина Переселення та депортації Великий згін (1678—1679) Згін (1704) Згін (1711—1712) У Російській імперії (XVIII—XX століття) Біженство (1915) Виселення українців з Польщі до УРСР (1944—1946) Оптація українців Чехословаччини (1945—1947) Операція «Вісла» (1947) Операція «Захід» (1947) Радянсько-польський обмін ділянками територій (1951) Пов'язане Етнографічні групи українців Українська діаспора Діалекти української мови Історичні землі України Етнокультурні регіони України