Берилізація — Вікіпедія

Берилізація (англ. beryllization) — насичення поверхневого шару металевих виробів берилієм.

Ефект від берилізації[ред. | ред. код]

В результаті берилізації підвищується твердість сталі, жаростійкість при 800–1100 °С і корозійна стійкість.

Крім того, насичення поверхні виробів з жароміцних сплавів берилієм виконують головним чином для захисту від окиснення при температурах до 1100 °C^[1]

Технологія[ред. | ред. код]

Берилізацію проводять в порошкоподібних сумішах або в газових середовищах.^[2] Берилізацію зазвичай проводять у сумішах, що містять 60–70 % Be або фероберилію, 29-30 % AlO₃ i 1 % NH₄Cl при 950–100 °С. Для берилізації можна використати суміш 50 % ВеО + 48 % Mg + 2 % NH₄Cl. В залежності від вмісту в сталі вуглецю поверхнева зона насичення Be містить з ВеС, бериліди заліза (FeBe, FeBe₂) або їх суміші.^[3]

Використання[ред. | ред. код]

Високі теплофізичні характеристики берилідних шарів дозволяють використовувати берилізацію для захисту виробів від впливу металевих розплавів, наприклад, для захисту деталей з нержавіючої сталі 10Х18Н9Т у потоці розплаву літію, деталей з чавуну та сталі у розплавленому алюмінію. Берилізації часто піддають турбінні лопатки із жароміцних сплавів, кокілі і деталі ливарних форм для лиття алюмінієвих сплавів, гребні гвинти суден, сопла реактивних двигунів тощо.

Див. також[ред. | ред. код]

• Дифузійна металізація
• Алітування
• Зміцнення матеріалів

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Це незавершена стаття з металургії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.