Берестейська область — Вікіпедія

Берестейська (Брестська) область
біл. Брэсцкая вобласць
рос. Брестская область
Герб Берестейської області Прапор Берестейської області
Основні дані
Країна: Білорусь Білорусь
Утворена: 4 грудня 1939
Населення: 1 388 500 (1 липня 2014 р.[1])
Площа: 32 790,68 (4-те місце) км²
Густота населення: 42 осіб/км²
Телефонні коди: +375-BY-BR
Обласний центр: Берестя (Брест)
Райони: 16 районів
Міста:
•обласного значення Берестя • БарановичіПінськ
•районного значення БєлоозерськБерезаВисокеГанцевичіДавид-ГородокДорогичинЖабинкаІвановеІвацевичіКам'янецьКобриньКосовоЛунинецьЛяховичіМалоритаМікашевичіПружаниСтолин
Райони в містах: 5
Смт: 9
Села: 2178
Селища:
Селищні ради: 9
Сільські ради: 225
Номери автомобілів: 1
Інтернет-домени:
Сусіди
Волинська область, Рівненська область, Гродненська область, Мінська область, Гомельська область, Люблінське воєводство, Підляське воєводство ?
Мапа області
Обласна влада
224006, м. Берестя, вул. Леніна 11
Вебсторінка: [[1] www.brest-region.by/%20http://www.brest-region.by/]]
Голова виконкому: Сумар Костянтин Андрійович
Голова обл. ради:
Мапа
Мапа

CMNS: Берестейська область у Вікісховищі

Бересте́йська о́бласть[2] або Брестська область[3] (біл. Брэ́сцкая во́бласць, рос. Брестская область) — адміністративно-територіальна одиниця розташована на південному заході Білорусі.[2] Адміністративний центр — Берестя (Брест)[4]. Утворена 4 грудня 1939 року[2]. Площа — 32,2 тис. км²[2].

Значною мірою область належить до українського етнічного краю Берестейщини[5]. У межах сучасної Берестейської області українське населення охоплює Березівський, Берестейський, Дорогичинський, Жабинківський, Іванівський, Кам'янецький, Кобринський, Малоритський, Пінський, Столинський райони повністю, Івацевицький район на південь від Поліської розмежувальної лінії та південно-західну частину Лунинецького району[2]. Повністю білоруськими є Барановицький, Ганцевицький та Ляховицький райони[2].

Географія[ред. | ред. код]

Площа області становить 32,790,68 тис. км², що робить її за цим показником четвертою в країні. Населення — 1 388 500 осіб, густота населення — 42 особи/км².

Берестейська область здебільшого належить до Прип'ятського Полісся[2]. Між Прип'яттю і Ясельдою трохи підноситься платоподібне Загороддя, найбільша висота — 200 м[2]. На заході область входить до Берестейського Полісся[2].

Поверхня області є низовинною рівниною[2]. За офіційними даними площа лісів становить 36 %[2]. Регіон внаслідок меліоративних експериментів та дій влади перебуває на межі екологічної катастрофи[2].

Розташування[ред. | ред. код]

size Гродненська область size Мінська область
Польща Польща size Гомельська область
Україна Україна

Водні ресурси[ред. | ред. код]

Річки Берестейської області належать до басейну Дніпра та до басейну Вісли[2]. Найбільші річки басейну Дніпра: Прип'ять, її притоки Ствига, Мотва, Горинь, Стир, Случ, Лань, Цна, Бобрик, Ясельда, Піною з Дніпровсько-Бузьким каналом[2][4]. Річки басейну Вісли: Західний Буг, його притоки Рита, Мухавець, Лісна, Пульва, Нарва[2].

Озера області: Вигонівське, Погостейське, Бобровицьке, Чорне, Спорівське, Оріхівське[2][4].

Рельєф[ред. | ред. код]

Ландшафт області назагал рівнинний. На півдні — заболочена Поліська низовина, на північному заході і півночі — слабопогорбовані Прибузька та Барановицька рівнини. На північному сході — невисокі відроги Новогрудської височини. Корисні копалини: торф (близько 6 млрд м³; 2-е місце в Білорусі), керамічна сировина (глини, піски), крейда.

Ґрунти в Поліській низовині слабопідзолисті, піщані; на заході і півночі області — дерново-підзолисті, значні масиви дерново-підзолистих глейових ґрунтів зустрічаються в центральних районах області; на сході поширена смуга дерново-перегнійно-карбонатних ґрунтів.

12236,23 км² % території обіймають ліси (головно сосна, береза, вільха й дуб). У Берестейській області розташована частина заповідника Біловезька Пуща. Луки й пасовиська охоплюють майже 25 % території (частково заболочені). Загальна площа боліт — 2558,94 км², водойм — 842,4 км².

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат помірно континентальний, вологий, із м'якою зимою та помірно теплим літом (пересічні температури січня — 4°, липня +18°), опадів близько 600 мм на рік[4].

Історія[ред. | ред. код]

Передісторія[ред. | ред. код]

У V—IX століттях на території Берестейської області мешкали племена волинян і деревлян[2]. До 1320-х років Берестейська земля та Турово-Пинське князівство входили до складу Київської Русі та Галицько-Волинського князівства доки не були захоплені Великим князівством Литовським[2]. Нетривалий період Полісся входило до складу Гетьманщини та УНР[2].

Утворення[ред. | ред. код]

1939 року Берестейщина увійшла до складу БРСР[2]. 4 грудня 1939 року у складі БРСР замість Поліського воєводства створені Берестейська та Пінська області[6][4]. Попри те, що в 1940 році нова влада запровадила в Берестейській області 747 білоруських шкіл, 58 шкіл все ще залишалися українськими[7][8]. У лютому 1943 року на території Берестейської області діяло 159 українських шкіл[8]. Наприкінці 1944 року в Берестейській області діяло 120 загонів УПА по 7–10 осіб[9].

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

1954 року Берестейська та Пинська області об'єдналися в одну Берестейську область[10]. Тоді ж до складу Берестейської області включена частина ліквідованої Барановицької області[11].

18 лютого 1990 року в Бересті засноване Українське громадсько-культурне об'єднання Берестейської області, яке виступало за надання українцям краю статусу національної меншини та збереження української культури[10].

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Див. також: Райони Білорусі

До складу Берестейської області входять 16 районів, 21 місто (з них три обласного підпорядкування — Берестя, Барановичі, Пінськ), 8 селищ міського типу, 2178 сільських населених пунктів. Берестя — обласний адміністративний центр.[12]

Населення[ред. | ред. код]

Етнічний склад та мови[ред. | ред. код]

Див. також: Берестейщина та Пінщина

Більшість населення області на південь від Поліської розмежувальної лінії становлять українці[2]. Зокрема корінне українське населення становить більшість у Берестейському, Жабинківському, Кобринському, Березівському, Дорогичинському, Іванівському, Кам'янецькому, Пінському і Столинському районах, частково — у Пружанському, Іваневицькому, Ляховицькому, Ганевицькому та Лунинецькому районах і загалом нараховує близько 1 млн осіб[13].

Влада БРСР і Білорусі здійснює етноцид українського населення області, нав'язуючи жителям регіону білоруську ідентичність, відмовляється визнавати їх українцями та надати українцям статусу національної меншини[2]. Було заборонене викладання української мови, МВС Білорусі в особистих документах записує мешканцям області тільки білоруську національність, здійснюються заходи щодо фальсифікації історії[14]. В офіційних переписах більшість населення записують білорусами[2].

Офіційний перепис населення Білорусі 1999 року зафіксував у Берестейській області лише 57 111 українців (3,85 %)[15], а 2009 року ще менше — лише 40 046 українців (2,86 %)[16].

За відомостями перепису 1999 року білоруси становили 85 % населення, росіяни — 8,7 %, українці — 3,8 %, поляки — 1,8 %, представники інших національностей — 0,7 % (передовсім це євреї, цигани, татари-липки й вірмени). Питома вага євреїв, котрі здебільшого емігрували до Ізраїлю, Німеччини та США, зменшилася.

Середня густота — 42 осіб на 1 км². Найгустіше заселена середня частина області, найменше — південні райони Поліської низовини. Міського населення 23 % (1959). Найважливіші міста: Берестя, Барановичі, Пінськ, Кобринь, Лунинець.

Національний склад за переписом 2009 року
Регіон Білоруси Росіяни Українці Інші
м. Берестя 82,1 % 10,7 % 4,2 % 3.0 %
м. Барановичі 82,2 % 9,7 % 1,6 % 6.5 %
м. Пінськ 90,0 % 5,8 % 2,2 % 2.0 %
Барановицький район 86,9 % 5,2 % 1,1 % 6.8 %
Березівський район 90,8 % 5,7 % 1,8 % 1.7 %
Берестейський район 83,0 % 8,1 % 6,9 % 2.0 %
Ганцевицький район 95,6 % 2,2 % 0,6 % 1.6 %
Дорогичинський район 95,1 % 2,1 % 2,1 % 0.7 %
Жабинківський район 88,6 % 5,5 % 4,3 % 1.6 %
Іванівський район 95,5 % 1,8 % 2,2 % 0.5 %
Івацевицький район 94,4 % 3,7 % 0,9 % 1.0 %
Кам'янецький район 83,2 % 6,7 % 7,4 % 2.7 %
Кобринський район 87,9 % 6,1 % 4,5 % 1.5 %
Лунинецький район 96,2 % 2,5 % 0,8 % 0.5 %
Ляховицький район 88,4 % 3,5 % 0,9 % 7.2 %
Малоритський район 88,3 % 3,7 % 7,1 % 0.9 %
Пінський район 92,2 % 2,6 % 2,6 % 2.6 %
Пружанський район 87,5 % 6,4 % 3,4 % 2.7 %
Столинський район 97,3 % 1,2 % 0,9 % 0.6 %
Берестейська область 88,0 % 6,4 % 2,9 % 2.7 %
Розмовна мова за переписом 2009 року
Регіон Білоруська Російська Інша/не вказали
м. Берестя 2,7 % 94,1 % 3.2 %
м. Барановичі 13,3 % 81,6 % 5.1 %
м. Пінськ 4,8 % 92,5 % 2.7 %
Барановицький район 64,8 % 32,8 % 2.4 %
Березівський район 28,8 % 67,9 % 3.3 %
Берестейський район 13,7 % 83,8 % 2.5 %
Ганцевицький район 73,6 % 23,4 % 3.0 %
Дорогичинський район 55,1 % 43,2 % 1.7 %
Жабинківський район 15,1 % 81,3 % 3.6 %
Іванівський район 57,6 % 41,9 % 0.5 %
Івацевицький район 48,2 % 50,7 % 1.1 %
Кам'янецький район 17,6 % 80,2 % 2.2 %
Кобринський район 15,7 % 79,1 % 5.2 %
Лунинецький район 45,5 % 53,1 % 1.4 %
Ляховицький район 78,2 % 17,6 % 4.2 %
Малоритський район 28,1 % 68,6 % 3.3 %
Пінський район 39,6 % 57,0 % 3.4 %
Пружанський район 39,6 % 57,8 % 2.6 %
Столинський район 67,4 % 29,1 % 3.5 %
Берестейська область 26,7 % 70,1 % 3.2 %

Демографічна динаміка[ред. | ред. код]

Зниження народжуваності, що з кінця 50-х спостерігається в області (як і загалом у країні), призвело до старіння населення та скорочення його чисельності з 1990 року. Через природний спад (-0,7 %), а також у результаті міграційних втрат в обміні з Мінськом, кількість мешканців регіону зменшується (останніми роками цей процес поступово сповільнюється):

  • 1989 — 1 537 921 людина[17]
  • 1995—1518 тис.
  • 1996—1494,3 тис.
  • 2001—1477,4 тис.
  • 2002—1469,8 тис.
  • 2003—1461,0 тис.
  • 2004—1450,2 тис.
  • 2005—1439,3 тис.
  • 2006—1426,8 тис.
  • 2007—1417,8 тис.
  • 2008—1409,7 тис.
  • 2009—1404,5 тис.
  • 2010—1399,2 тис.
  • 2011—1394,8 тис.
  • 2012—1391,4 тис.
  • 2013—1390,4 тис.
  • 2014—1388,6 тис.[18]

Найбільші міста[ред. | ред. код]

Міста з населенням понад 20 тисяч осіб:

Назва міста Населення,
осіб (2009[19])
Берестя 318 000
Барановичі 168 900
Пінськ 131 200
Кобринь 51 300
Береза 29 600
Івацевичі 24 400
Лунинець 24 300

Господарство[ред. | ред. код]

Берестейська область входить до Білоруського економічного адміністративного району. Валова продукція промисловості Берестейської області зросла в 1958 році в 4,8 рази проти рівня 1940-го. Розвиток промисловості області тісно пов'язаний з використанням місцевої сільгосп- і мінеральної сировини. Понад половину всієї продукції дає харчова промисловість (м'ясокомбінати в Бересті, Барановичах, Пінську, птахокомбінати в Кобрині, Пінську), масло- та крохмалепатокові, спиртові заводи розташовані в багатьох населених пунктах. За виготовленям м'яса область посідала 1-е, масла — 2-е місце в Білорусі.

Важливе значення мають лісозаготівлі й деревообробна промисловість, що дають майже чверть промпродукції області (сірникові, фанерні, мебльові та інші підприємства в Пінську, Бересті та ін.). Легка промисловість представлена швейними й трикотажними фабриками та взуттярнями в Барановичах, Бересті й Пінську. Значного розвитку набула промисловість будівельних матеріалів: виготовлення вапна (Березовський завод), облицьовувальної кераміки (Горинський завод), силікатних блоків (Барановицький завод), цегельні заводи. Металообробна промисловість обслуговує переважно потреби області в ремонті устаткування, найпаче потреби транспорту. В Пінську працює судноремонтний завод, що випускає також річкові баржі. В області видобувається близько 600 тис. т торфу на рік. В області працює Прибузьке підземне газове сховище.

У вересні 1967 року збудовано одна з найпотужніших у Білорусі Березовську електростанцію. Працюють комбінат штучної шкіри в Пінську, килимовий комбінат, льонопрядильна фабрика, підприємства будівельної індустрії в Бересті тощо. Берестейська область — важливий сільсько-господарський район з розвиненим молочно-м'ясним тваринництвом, зерновим господарством, технічними культурами (льон, конопля, цукровий буряк), роль яких дедалі зростає. Загальна посівна площа (в тис. га станом на 1957) — 666, в тому числі під зерновими (жито, пшениця, кукурудза) — 376, технічними — 44, картоплею — 140, кормовими — 98. В області проведені великі роботи з осушення заболочених земель. Поголів'я (на \ січня 1958, в тис. голів): великої рогатої худоби — 554 (в тому числі корів — 293), свиней — 414, овець і кіз — 271, коней — 88.

Сукупна довжина залізниць — 992 км. Основна магістраль Москва—Берестя. Значна сітка автошляхів (в тому числі автомагістраль Москва—Берестя). Судноплавство по Прип'яті, Піні, Горині, Мухавцю і Дніпровсько-Бузькому каналу. Серед ВИШів області — педагогічний інститут та 16 середніх спеціальних навчальних закладів. Налічується 5 музеїв.

У Середні віки з Полісся торгували лісоматеріалами, поташем, смолою, рибою[2]. Історично край був торговельно пов'язаний з рештою українських земель[2]. Із середини XIX століття на Полісся, окрім російського, польського та єврейського, почав надходити іноземний капітал[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Население по областям. belstat.gov.by. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 5 серпня 2014.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб Леонюк В. Берестейська область // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 55. — ISBN 966-95063-0-1.
  3. Брестська область — ВУЕ. vue.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 24 січня 2021.
  4. а б в г д Брестська область // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
  5. Леонюк, 1996, с. 65.
  6. Леонюк, 1996, с. 356.
  7. Сергійчук, 2008, с. 501.
  8. а б Ігор Винниченко (4 червня 1999). Українці Берестейщини - автохтони чи іммігранти?. Україна Incognita. Архів оригіналу за 13 січня 2020.
  9. Володимир Сергійчук (17/2008). Розвиток українського визвольного руху на Берестейщині в роки Другої світової війни як вияв національного відродження. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність (укр.): 384—389. Архів оригіналу за 13 січня 2020.
  10. а б Леонюк, 1996, с. 357.
  11. s:Закон СССР от 26.04.1954 Об утверждении Указов Президиума Верховного Совета СССР
  12. (біл.) Брэсцкая вобласць [Архівовано 24 травня 2012 у Wayback Machine.] // Афіцыйны сайт Рэспублікі Беларусь
  13. Сергійчук, 2008, с. 494.
  14. Леонюк, 1996, с. 70.
  15. Макарчук, 2008, с. 222.
  16. Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 14 січня 2016. (англ.)
  17. За переписом населення СРСР, що відбувався з 12 по 19 січня 1989 року. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 5 серпня 2014.
  18. За 1996-й та 2001—2014 рр. відомості про чисельність населення станом на початок року[недоступне посилання]
  19. Belarus: Regions, Districts, Cities, Urban Settlements, City Districts [Архівовано 7 березня 2011 у Wayback Machine.] - картографічний портал www.citypopulation.de (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]