Белжець (винищувальний табір) — Вікіпедія

	Белжець
Менеджер/директор	Christian Wirthd
Країна	Республіка Польща
Місце розташування	Белзець
Батьківська організація	СС
Каталожний код	camps/41
Кількість загиблих	434 500
	Офіційний сайт
	Белжець у Вікісховищі

Координати: 50°22′18″ пн. ш. 23°27′27″ сх. д. / 50.37166700002777731° пн. ш. 23.45750000002777824° сх. д.

Белжець (нім. Sonderkommando Belzec der Waffen-SS, пол. Bełżec) — винищувальний табір на українському кордоні в Польщі біля однойменного села, ґміни та залізничної станції Белжець, близько 70 км на північний захід від Львова та одразу ж після перетину сучасного українсько-польського кордону Рава-Руська — Гребенне. Діяв у 1940—1943 роках (на території дистрикту Люблін). У 1940 р. гітлерівці заснували в Белжці концентраційний табір спочатку для циган, а згодом для євреїв та інших народів; у таборі були спеціальні бараки для українців. Перші вбивства в Белжці сталися 17 березня 1942 року. Щоденно в таборі вбивали близько 15.000 в'язнів. У квітні в Белжець вислано на страту 800 євреїв з міста Борщів (Тернопільської області).

Щонайменше 434 500 євреїв (головно з теренів Західної України) страчено в Белжці^[1], і невідома кількість поляків, українців та циган. Лише два євреї пережили Белжець: Рудольф Редер та Хаїм Гершман. За серпень 1942 року в Белжець було вислано більше 50 000 львівських євреїв.

Табір смерті у Белжці обіймав декілька гектарів території, яку в минулому займало СС-Сондеркомандо Белжець — і став однією з найбільших фабрик смерті під час другої світової війни ^{[джерело?]}. Тільки з лютого по листопад 1942 року страчено тут приблизно 600 тисяч євреїв з Любліна, Львова, Бережан, Підгаєць і з усієї Галичини та Західної України, а також з Чехії, Словаччини, Австрії, Німеччини, Голландії, Бельгії, Норвегії ^{[джерело?]}. Загинуло тут півтори тисячі поляків, як і українців, які намагалися допомагати євреям. На початку 1943 року зліквідовано цей концентраційний табір, затираючи сліди його існування ^{[джерело?]} .

Під кінець, винищувальний табір в Белжці складався з двох підтаборів: Табір 1, який включав бараки українців, майстерні та бараки євреїв, прийомну зону з двома бараками для роздягання, і Табір 2, який містив газові камери і масові могили. Два табори були з'єднані вузьким коридором шлаух, чи тубе. Німецькі охоронці і адміністрація роміщувалися в двох хатах поза табором через дорогу.

Три газові камери ^{[джерело?]} почали діяти 17 березня 1942 — ця дата запланована для початку Операції «Рейнгард». Її першими жертвами були євреї вивезені з Любліна та Львова.

Депортації в Белжець із України[ред. | ред. код]

Німецькі нацистські спецлужби СС депортували євреїв для страти в Белжець з таких українських міст: Зі Львівщини та Дрогобиччини:

Жовква: 25-26 березня, 1942—700 ос.; 22 листопада, 1942 — 2 000 — 2,500 ос.
Львів: 15 Березня — 1 квітня — 15 000 чоловік; 10-23 серпня — 50 000 ос.; 18-21 листопада — 8 000-10 000 ос.
Стрий: вересень 1942 — 5000 ос., 7 жовтня, 1942 — 3000 — 4000 ос.
Бібрка: 12 серпня — 1,200-1,500 ос.
Городок: 13 серпня — 2,500 чол
Мостиська: 10 жовтня — 2 000 ос.
Судова Вишня: жовтень — 500 ос.
Яворів: 7-8 листопада — 1 300 ос.
Куликів: 25 листопада — 500 ос.
Рудки: листопад — 800 ос.
Щирець: 29-30 листопада — 700 ос.
Рава-Руська: 20 березня — 1 500 ос.; 29 липня — 1 200 ос.; 7-11 грудня — 2 000 — 2 500 ос.
Немирів (через Раву-Руську): — 20 березня — 1 500 ос.
Угнів: початок жовтня — 2 000 ос.
Любачів (тепер в Польщі): жовтень — 2 000 ос.
Любичі (тепер в Польщі): жовтень — 2 00 ос.
Олешиці (тепер в Польщі): листопад — 1 000 ос.
Дрогобич: 24 березня — 2 000 ос.; 8-17 серпня — 2 500 ос.; 23-24 серпня — 2 300 ос.; 9 листопада — 1 000 ос.
Борислав: 4-6 серпня — 5 000 ос.; жовтень — 1 500 ос.; листопад — 2 000 ос.
Самбір: 4-6 серпня — 4 000 ос.; 17-18 жовтня — 2 000 ос.; 22 жовтня — 2 000 ос.
Старий Самбір: 5-6 серпня — 1 500 ос.
Турка: 4-8 серпня — 5 000 ос.

З Тернопільщини:

Чортків: 27 серпня — 2 000 ос.; 5 жовтня — 500 ос.
Борщів: 26 вересня — 800 ос.
Бучач: 17 жовтня — 1 600 ос.; 27 листопада — 2 500 ос.
Хоростків: 19 жовтня — 2 200 ос.
Озеряни: 26 вересня — 900 ос.
Копичинці: 30 вересня — 1 100 ос.
Бережани: 21 вересня — 1 000 — 1 500 ос.; 4-5 грудня — 1 000 ос.
Козова: 21 вересня — 1 000 ос.
Нараїв: 21 вересня — 900 ос.
Підгайці: 21 вересня — 1 000 ос.; 30 жовтня — 1 200 ос.
Теребовля: 5 листопада — 1400 ос.

З Станіславщини (з 1962 р. Івано-Франківська область):

Станіслав: 31 березня 1942 — 5 000 ос. та кінець вересня 1942 — бл. 5 000 ос.
Більшівці: 21 вересня та кінець жовтня — 1 000 ос.
Букачівці: 21 вересня та 26 жовтня — 700 ос.
Бурштин: 21 вересня — 200 ос.; 26 жовтня — 1 400 ос.
Коломия: 4 квітня 1942 — 3 000 ос.; 8 вересня 1942 — 5 000 ос.; 11-13 жовтня 1942 — 4 000 ос.

Список не завершено

Охорона табору[ред. | ред. код]

Охорона табору складалась з військовополонених та цивільних працівників, що зголосились на співпрацю з німцями, представників різних націнальностей — німців, поляків, чехів, словаків, а також колишніх вояків Червоної Армії — представників багатьох народів СРСР.

Доля злочинців керівників табору[ред. | ред. код]

Перший керівник табору Крістіан Вірт (Christian Wirth) був вбитий в Італії партизанами поблизу Трієсту в кінці травня, 1944 року. Його наступник Ґоттліб Герінг служив після війни короткий час, як голова кримінальної поліції міста Гайльбронн і помер восени 1945 року в лікарні. Лоренц Гакенгольт пережив війну але ніколи не був віднайденим. Сім колишніх членів СС-спецкоманди Белжець були арештованими в Мюнхені (Німеччина), але лише один Йозеф Обергаузер був притягненим до суду в 1965 році і ув'язнений до 4,5 років тюрми.

Меморіал на місці концтабору смерті[ред. | ред. код]

На місці злочину створено символічне Місце Пам'яті — кам'яний мавзолей площею 4 га, з захороненнями жертв. На цвинтарі знаходяться таблички з назвами місцевостей, із яких привозили євреїв. Музей нагадує про історію гітлерівського геноциду, зокрема операцію Рейнгард (тобто остаточне вирішення єврейської проблеми), ланкою якої був Белжець.

Джерело[ред. | ред. код]

Депортації в Белжець

Посилання[ред. | ред. код]

Белжець // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Офіційна сторінка музею в Белжці [Архівовано 20 серпня 2009 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Телеграма Германа Гьофле. Див.: Peter Witte and Stephen Tyas, «A New Document on the Deportation and Murder of Jews during ‘Einsatz Reinhardt’ 1942,» Holocaust and Genocide Studies 15:3 (2001) pp. 468—486.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Belzec extermination camp

[1] Телеграма Германа Гьофле. Див.: Peter Witte and Stephen Tyas, «A New Document on the Deportation and Murder of Jews during ‘Einsatz Reinhardt’ 1942,» Holocaust and Genocide Studies 15:3 (2001) pp. 468—486.

[1]

Белжець

Менеджер/директор	Christian Wirth^d
Країна	Республіка Польща
Місце розташування	Белзець
Батьківська організація	СС
Каталожний код	camps/41
Кількість загиблих	434 500

Офіційний сайт
Белжець у Вікісховищі