Безлідерний спротив — Вікіпедія

Безлідерний опір — стратегія політичного спротиву, що передбачає формування малих незалежних груп. Чітка ієрархія в таких мережах відсутня.

Використовується різноманітними групами, від терористів і расистських груп до учасників руху за права тварин.

Найбільше поширення та розвиток, а також ідеологічне обґрунтування, принцип безлідерності мав у анархістських та нових лівих рухах.

Див. також[ред. | ред. код]

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.