Бездітність — Вікіпедія

Бездітність — відсутність дітей. Може мати особисті, соціальні чи політичні причини.

Бездітність, викликана збігом обставин життя, відрізняється від свідомої бездітності (чайлдфрі), тобто небажанням мати дітей попри таку можливість, та від антинаталізму, який пропагує зникнення людства як виду^[1].

Типи[ред. | ред. код]

Бездітність можна поділити на 4 категорії:^[2]

Статистика[ред. | ред. код]

Наприкінці XIX століття доходи та рівень освіти були низькими. Це зробило рівень соціальної стерильності дуже високим. Внаслідок епідемії іспанського грипу інфіковані вагітні жінки були особливо вразливими до викиднів. Велика депресія також збіднила ці покоління, серед яких добровільна бездітність була майже відсутня. Загалом рівень бездітності у заміжніх жінок, народжених між 1871 і 1915 роками, коливався між 15 і 20 відсотками. Зростання як освіти, так і загального доходу, дозволило наступним поколінням врятуватися від ситуацій, коли подружжя «не мали як» мати дітей, а рівень бездітності почав падати. З часом характер бездітності змінювався, стаючи дедалі більше результатом вибору деяких освічених жінок. Низький рівень бездітності близько 7 % досягло покоління бебі-буму. В наступних поколіннях він знову почав зростати: 12 відсотків жінок, народжених у 1964-68 роках, залишалися бездітними. Зараз соціальні причини бездітності для жінок, які перебувають у союзі, повністю зникли. Однак це не так для самотніх жінок, які зазвичай бідніші, для яких соціальна стерильність все ще існує.^[3]

З 2007 по 2011 рік коефіцієнт народжуваності в США знизився на 9 %, у 2010 році дослідницький центр П'ю повідомляв, що народжуваність була найнижчою в історії США і що серед усіх расових та етнічних груп бездітність зросла приблизно до 1 з 5 проти 1 з 10 у 1970-х роках.^[4] CDC опублікував статистику за I квартал 2016 року, яка підтверджує, що рівень народжуваності в США впав до найнижчого рівня з початку ведення обліку в 1909 році: 59,8 народжень на 1000 жінок, що вдвічі нижче за 122,9 у 1957 році.^[5] Навіть беручи до уваги падіння рівня народжуваності, Бюро перепису населення США все ще прогнозувало, що населення США збільшиться з 319 мільйонів (2014) до 400 мільйонів до 2051.^[5]

У документі, представленому на робочій сесії Європейської економічної комісії ООН з питань демографічних прогнозів 2013 року, шведські статистики повідомили, що з 2000-х років у Швеції зменшилася бездітність, а кількість шлюбів зросла. Також подружжя частіше вирішували мати третю дитину, що дозволяє припустити, що нуклеарна сім'я в Швеції більше не занепадає.^[6]

Від безпліддя страждає 17,8 % населення країн з високим рівнем доходу та 16,5 % — з низьким і середнім, за звітом ВООЗ у 2023 році.^[7]

Причини[ред. | ред. код]

Причини бездітності включають, але не обмежуючись цим, таке:

Мимовільна бездітність

• Безпліддя, тобто нездатність пари зачати.
  • Протипоказання до вагітності: поганий загальний стан, хронічні захворювання.
  • Гінекологічні захворювання, зокрема, фізичні травми, викликані попередньою вагітністю.
  • Психічні проблеми, як-от когнітивні порушення (виконавчих функцій) і депресія, що не дозволяють займатися вихованням дітей.
• Практичні труднощі, пов'язані з оточенням і соціальним середовищем:
  • Відсутність партнера(-ки) або партнера(-ки) протилежної статі;
  • Соціальні або правові бар'єри на шляху усиновлення;
  • Тривалість досягнення достатнього рівня доходу та добробуту, що збільшує ймовірність виходу з репродуктивного віку;
  • Брак фінансових та інших ресурсів, що ставить під сумнів шанси виносити або виховати дитину:
    • Брак фінансових ресурсів за відсутності родинної та суспільної підтримки;
    • Погана доступність медичної допомоги (часто накладається на нестачу фінансових ресурсів);
    • Недоступність послуг допомоги по господарству та догляду за дитиною;
• Небажання партнера(-ки) зачати або виховувати дітей.

Добровільна бездітність

• Целібат (безшлюбність), тобто абстиненція.
• Чайлдфрі — особистий вибір, тобто рішення не мати дітей за фізичної, ментальної і фінансової можливості їх мати.
  • Ризики втратити кар'єрні шанси через догляд за дитиною;
  • Ризики вагітності, пологів та виховування дитини для організму (протипокази до вагітності та пологів, ризик післяпологових ускладнень, материнська смертність);
  • Вартість вирощування дитини;
  • Шанси спадкування дитиною родинних захворювань;
• Антінаталізм — відмова від розмноження з етичних міркувань.
  • Відмова від розмноження на користь добровільного вимирання людства через перенаселення, зміну клімату тощо.

Рішення щодо безпліддя[ред. | ред. код]

Деякі форми мимовільної бездітності можна обійти. Серед варіантів:

1. Допоміжні репродуктивні технології:

• Штучне запліднення — сперма за допомогою мастурбації збирається і вводиться в матку відразу після овуляції.
• інтрацитоплазматичне введення сперми (ICIS) — введення одного сперматозоїда безпосередньо в яйцеклітину, після чого яйцеклітина поміщається в матку шляхом запліднення in vitro.
• запліднення in vitro (екстракорпоральне запліднення) — зріла яйцеклітина хірургічним шляхом видаляється з яєчника, поміщається в середовище зі спермою до запліднення, а потім поміщається в матку.^[8]
• внутрішньофалопієве перенесення гамет^[en] (GIFT).
• внутрішньофалопієве перенесення зигот^[en] (ZIFT).

2. Соціальне безпліддя (самотні люди, одностатеві пари, гетеро пари з медичним безпліддям):

• Усиновлення (удочеріння) — добровільне прийняття в свою сім'ю дитини, яка залишилась без піклування, на правах сина або дочки на підставі рішення суду.

Див. також[ред. | ред. код]

• Свідома бездітність
• Материнська смертність
• Післяпологові ускладнення
• Всесвітній день обізнаності про дітей, які померли під час вагітності чи незабаром після народження
• Перенаселення
• Податок на бездітність
• Ідіократія

Примітки[ред. | ред. код]