French
DeutschБашта Якобо Торсело — Вікіпедія
| Башта Якобо Торсело | |
|---|---|
 | |
| 44°50′35″ пн. ш. 34°57′24″ сх. д. / 44.84306° пн. ш. 34.95667° сх. д.Координати: 44°50′35″ пн. ш. 34°57′24″ сх. д. / 44.84306° пн. ш. 34.95667° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Місто | Судак, Крим |
| Тип | вежа |
| Дата заснування | 1385 рік |
| Статус | пам'ятка архітектури національного значення |
  Башта Якобо Торсело Башта Якобо Торсело (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Башта Якобо Торсело (або башта Джакомо[1], Джиакомо[2], Якопо Торселло[3]) — пам'ятка архітектури національного значення № 010071/2, входить до комплексу Судацької фортеці, розташована на Фортечній горі у місті Судак[4]. Згідно з Переліком об'єктів нерухомої спадщини Судацької фортеці Національного заповідника «Софія Київська», башта має порядковий номер 15.[5]
Історія[ред. | ред. код]
На північний захід зовнішньої лінії оборони Судацької фортеці налічується шість веж: Якобо Торселло, Кутова (XIV—XV ст.), Джованні Маріоне (1388), Гварко Румбальдо (1394), Безіменна та одна зруйнована[6].
Башта Якобо Торсело знаходиться у центральній частині зовнішньої лінії оборони, зі східного боку розташовані єдині міські ворота генуезької Солдайї.
На геральдичній плиті, яка вмурована у східну стіну башти, знаходиться латинський напис про те, що вежа зведена у 1385 році під час правління консула Солдайї Якопо Торселло:
 | …1385, в перший день серпня під час правління чудового і могутнього мужа та пана Якопо Торселло, поважного консула і коменданта Солдайї[3]. |  |
У нижній частині плити зображено три щита з гербами: у центрі — герб Генуї, зліва — герб правлячого дожа Адорно, а праворуч — консула і коменданта Солдайї — Торселло.
З часом верхня частина плити постраждала, рік зведення вежі тепер не видно, однак мандрівники XVIII і першої половини XIX століття ще мали можливість читати цей напис повністю, хоча остання цифра і викликала суперечки серед учених. Так, Г. Л. Одерико і Л. Ваксель вказували на 1380 або 1382 роки, В. Н. Юргевич — на 1385 рік, О. Ч. Скржинська вважала, що Г. Л. Одерико і Л. Ваксель, ймовірно, прийняли латинську 5 за латинську 2 (у написі цифри римські)[7].
У 1972 році велися розкобки, під фундаментами вежі виявлені залишки оборонних мурів та башт візантійського часу ХІІ — ХІІІ століть.
Архітектура[ред. | ред. код]
Башта Якобо Торсело входить до комплексу головних воріт міста. Вежа трьохстінна, неправильної чотирикутної форми, триповерхова, відкрита у внутрішню частину міста.
Периметр башти по внутрішньому обміру стін: з північного боку — 5 м, із західного — 10,6 м, зі східного — 4,8 м, розміри вежі — 8,8×8,8 м; висота — 22,26 м. Збудована з сіро-бурого пісковику на вапняному розчині, кладка стін із внутрішнього боку виконана уступами, на які укладено міжповерхові перекриття. Над стінами башти зубці, які встановлено на кам'яні кронштейни — консолі.
Низ башти укріплений пологим схилом, контрфорсом, який виконував не лише інженерну функцію зміцнення основи вежі, але і бойову (від нього відскакували камені, скинуті вниз захисниками фортеці, а це, природно, збільшувало площу і можливість поразки супротивника). Контрфорс не лише зміцнював вежу, але і збільшував її військово-оборонний потенціал[8].
На рівні першого поверху, у північному мурі башти, є вертикальна амбразура, яка протягом певного часу була закрита зовні кладкою муру барбакану. На другому поверсі у трьох мурах є по одному прямокутному вікну.
До башти з південно-західного боку примикають фундаменти стін, що захищали велику будову (площею до 250 кв. м) із залишками каміну[9].
В одному з її приміщень при розкопках виявлені кам'яні ядра для баліст, споруда служила караульним приміщенням, тут же розташовувалася і казарма місцевого гарнізону, де солдати жили постійно, оскільки поруч виявлені залишки господарських будівель, а фрагменти фресок на каменях свідчать про наявність тут гарнізонної каплиці. На думку І. А. Баранова, у пізній період існування міста і фортеці тут знаходилася митниця[8].
Під час археологічних досліджень виявлені залишки четвертої стіни башти, що закривала її з боку міста[3].
Галерея[ред. | ред. код]
.JPG)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сучасні проблеми архітектури та містобудування / М.М. Дьомін. — К., 2014. — Т. Вип. 36. — С. 6.
- ↑ Генуэзская Крепость Судак. vhodv.com. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 серпня 2015 року.(рос.)
- ↑ а б в Башта Якопо Торселло. sudak.sophiakievska.org. Архів оригіналу за 31 липня 2015. Процитовано 7 серпня 2015 року.
- ↑ Постанова КМУ № 518 від 25 червня 2020 р. «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України». Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 7 жовтня 2020.
- ↑ Зливкова О. Облік пам'яток Судацької фортеці // Пам'ятки України: історія та культура. — Липень 2014. — № 7. — С. 10 — 11.
- ↑ Судак. castles.com.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2015. Процитовано 7 серпня 2015 року.
- ↑ Крепость и город. adminland.ru. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 7 серпня 2015 року.(рос.)
- ↑ а б Западная привратная башня и барбакан. kimmeria.com. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 10 серпня 2015 року.(рос.)
- ↑ Судакская крепость. genyezskayakrepost.narod.ru. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 10 серпня 2015 року.(рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Лезина, И. Н. От Белогорска до Судака.— Симферополь, 1978. (рос.)
- Полканов, А. И. и др. Судак: Путеводитель.— Симферополь, 2007. (рос.)
- Скржинская, Е. Ч. Судакская крепость. История — археология — эпиграфика.— Киев-Судак-Санкт-Петербург, 2006. (рос.)
- Судак. Новый Свет: Краткий путеводитель.— Севастополь, 2007. (рос.)
- Тимиргазин, А. Д. Судак. Путешествия по историческим местам.— Симферополь, 2000. (рос.)
.jpg)
