Батько прайду — Вікіпедія

Батько прайду
Father of the Pride
Тип мультсеріал
Телеканал(и) США NBC
Дистриб'ютор(и) NBCUniversal Syndication Studiosd
Жанр анімаційна комедія ситуаційd
Тривалість серії 22 хв.
Тривалість 20 хв.
Компанія DreamWorks
Керівник проєкту Джеффрі Катценберг
Режисер Mark Risleyd
Країна-виробник США США
Мова оригіналу англійська
Перший показ 31 серпня 200427 травня 2005
Кількість сезонів 1
Кількість серій 15
Час подій 2004
Посилання

Батько прайду (англ. Father of the Pride) — американський комедійно-сатиричний мультсеріал створений Джефрі Катценбергом для DreamWorks Animation у 2004 році. Мультсеріал був частиною короткочасного тренду із випуску анімованих серіалів із застосуванням комп'ютерної графіки в прайм-таймі американського телебачення. Мультсеріал розповідає про сім'ю білих левів, голова якої знімається у шоу «Siegfried & Roy» у Лас-Вегасі.[1]

Незважаючи на велику рекламну кампанію, серіал зазнав провалу і був скасований після першого сезону.

Серіал був задуманий Катценбергом, коли він відвідав у 2002 році сад у Лас-Вегасі, в якому проживає сім'я левів із шоу Siegfried & Roy.

Знімальний процес[ред. | ред. код]

Більше 200 аніматорам знадобилося 2 роки, щоб випустити мультсеріал.[2] Комп'ютерна анімація була створена в студії Imagi Animation Studio[3] в Гонконзі.[4]

У серіалі працювала невелика група досвідчених режисерів, до яких увійшли Марк Ріслі, Брет Галанд, Стів Гікнер, Джон Голмквіст, Джон Стівенсон та Марк Бальдо. Фелікс Іп був креативним директором Imagi Animation Studio. За перший сезон DreamWorks розробив 500 спеціальних реквізитів і близько 100 персонажів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Perlmutter, David (2018). The Encyclopedia of American Animated Television Shows. Rowman & Littlefield. с. 201–202. ISBN 978-1538103739.
  2. Siegfried and Roy's Troubled Toon | TV Guide. TVGuide.com (англ.). 31 серпня 2004. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 18 серпня 2020.
  3. 'Father of the Pride': Trans-Pacific CGI. Animation World Network (англ.). Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 18 серпня 2020.
  4. 24 hours with Raman Hui. South China Morning Post (англ.). Invalid date. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 18 серпня 2020.