French
DeutschБарух Бенасерраф — Вікіпедія
| Барух Бенасерраф | |
|---|---|
| ісп. Baruj Benacerraf | |
 | |
| Народився | 29 жовтня 1920[1][2][…] Каракас, Венесуела[4] |
| Помер | 2 серпня 2011[5][6][…] (90 років) Бостон, США[4] ·пневмонія |
| Країна |  Венесуела США |
| Діяльність | фізіолог, лікар-імунолог, біолог, лікар, викладач університету |
| Alma mater | Колумбійський університет Columbia University School of General Studiesd Virginia Commonwealth University School of Medicined |
| Галузь | Імунологія |
| Заклад | Гарвардський університет Нью-Йоркський університет |
| Членство | Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Всесвітня академія наук[7] |
| Відомий завдяки: | відкрив головний комплекс гістосумісності |
| Брати, сестри | Paul Benacerrafd |
| Нагороди |  Нобелівська премія з фізіології або медицини (1980) Національна наукова медаль США (1990) |
 Барух Бенасерраф у Вікісховищі | |
Барух Бенасерраф (ісп. Baruj Benacerraf; народився 29 жовтня 1920 року, Каракас, Венесуела — 2 серпня 2011 року, Бостон) — американський лікар-імунолог, який народився у Венесуелі. Лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1980 року за відкриття головного комплексу гістосумісності, групи генів, що відповідають за розпізнавання чужорідних речовин та розвиток імунної відповіді. Отримав премію разом з Жаном Доссе та Джорджем Снеллом.
Біографія[ред. | ред. код]
Барух Бенасерраф народився 29 жовтня 1920 року в Каракасі в забезпеченій іспано-єврейській родині. Коли йому виповнилося 5 років, сім'я переїхала до Парижу, де залишалася аж до Другої світової війни. Проте, в 1939 році сім'я знову повернулася до Венесуели. Аби здобути гарну освіту Бенасерраф 1940 року поїхав до Нью-Йорку, де вступив до Колумбійського університету до Школи генеральних досліджень. У 1942 році він закінчив її, здобувши ступінь бакалавра наук та долікарські реквізити для допуску у медичну школу, після цього вступив до Вірджинського медичного коледжу у Ричмонді, штат Вірджинія, і, як всіх медичних студентів того часу, його призвали в армію. Ставши лікарем, Бенасерраф з 1946 року служив 2 роки армійським лікарем у частині, що була розквартирована у Нансі (Франція).
Після армії вирішив зайнятися науковою діяльністю, зокрема його цікавила імунологія і особливо гіперчутливість, оскільки він сам хворів астмою. Два роки (1948–1949) він пропрацював у нейрологічному інституті при школі лікарів і хірургів Колумбійського університету, де займався імунохімією та імунологією. Після цього він 6 років працював у Госпіталі Бруссе (Париж), вивчаючи ретикуло-ендотеліальну систему (наразі система мононуклеарних фагоцитів), але, урешті-решт, в 1956 році знову повернувся до США. У медичній школі Нью-Йоркського університету Бенасерраф отримав посаду асистента професора патології і вивчав механізм гіперчутливості, а також клітинну і гуморальну гіперчутливість, через короткий час став професором патології. Ці роботи привели до відкриття, за яке він отримав пізніше Нобелівську премію. У 1968 році він отримав посаду директора лабораторії імунології у Національному інституті алергії та інфекційних захворювань в Бетезді (Меріленд), а в 1970 році став завідувачем відділу патології Гарвардського університету, де продовжував займатися імунною відповіддю.
Був обраний президентом Американської асоціації імунологів в 1973 році, президентом Американського товариства експериментальної біології і медицини в 1974 році, президентом Міжнародного союзу імунологічних товариств в 1980 році, був обраний до Американської академії мистецтв і наук в 1972 році, Національної академії наук США в 1973 році.
У 1980 році отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини за відкриття HLA системи (історична назва головного комплексу гістосумісності), яка має багато функцій і відповідає, зокрема, за розвиток імунної відповіді організму на чужорідний білок.
Був призначений директором (президентом) Онкологічного інституту Дейни—Фарбера у Бостоні в 1980 році і до останнього працював там.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ Base biographique
- ↑ а б Baruj Benacerraf, Univ.Prof. Dr. — Віденський університет.
- ↑ Baruj Benacerraf, Nobel Winner in Medicine, Dies at 90 / J. Kahn — Manhattan, NYC: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2011. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://twas.org/directory/benacerraf-baruj
Посилання[ред. | ред. код]
- Автобіографія Баруха Бенасеррафа на Нобелівському сайті [Архівовано 11 жовтня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
- MHC (HLA): Головний комплекс гістосумісності [Архівовано 16 травня 2010 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||
|
