Барон — Вікіпедія

Баро́н (фр. baron, від старонім. baro — вільний) — один з титулів феодальної аристократії.

Короткі відомості[ред. | ред. код]

Європа[ред. | ред. код]

Виник за часів середньовіччя в період оформлення феодальної держави. Первісно поняття барон означало феодалів, що були безпосередніми васалами короля. Пізніше це слово стало титулом у Франції та Німеччині, барон вважався нижче графа, в Англії віконта і знаходився на 5 щаблі феодальної ієрархії. Часом, особливо в Англії, баронами називали взагалі представників вищої титулованої знаті.

Інколи західноєвропейський титул барон використовується як еквівалент для позначення неєвропейських титулів у інших країнах. Така практика знайшла широке застосування у 19 столітті.

Німецькі землі[ред. | ред. код]

У німецькомовних землях титул поряд із титулом барон використовувався титул фрайгер.

Японія[ред. | ред. код]

Титул барона (яп. 男爵, だんしゃく, дансяку) в Японії використовувався протягом 1869–1947 років. Особи, які мали цей титул належали до стану титулованої шляхти кадзоку.

Китай[ред. | ред. код]

Прикладом може служити китайський титул нань (男, «чоловік»), яким позначали чиновників п'ятого рангу (男爵). Цей титул часто перекладають як «барон».

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання[ред. | ред. код]

• Барон [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.