Баничі — Вікіпедія

село Баничі
Країна	Україна
Область	Сумська область
Район	Шосткинський район
Громада	Глухівська міська громада
Облікова картка	Баничі
Основні дані
Населення	1324
Поштовий індекс	41462
Телефонний код	+380 5444
Географічні дані
Географічні координати	51°30′42″ пн. ш. 33°55′13″ сх. д. / 51.51167° пн. ш. 33.92028° сх. д.Координати: 51°30′42″ пн. ш. 33°55′13″ сх. д. / 51.51167° пн. ш. 33.92028° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	152 м
Відстань до; районного центру	22 км
Найближча залізнична станція	Баничі
Місцева влада
Адреса ради	41400 Україна, Сумська обл., Шосткинський р-н, м.Глухів, вул.Шевченка 6
Карта
	Баничі
	Баничі
Мапа
	Баничі у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Баничі (значення).

Ба́ничі — село в Україні, у Глухівській міській громаді Шосткинського району Сумської області. Розташоване на лівому березі річки Есмань за 22 км від центру громади міста Глухова на автомобільній дорозі Глухів — Суми Р44. Населення станом на 2001 рік становило 1324 особи. До 2020 орган місцевого самоврядування — Баницька сільська рада.

Після ліквідації Глухівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Шосткинського району^[1].

Географія[ред. | ред. код]

Село Баничі знаходиться на лівому березі річки Есмань, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Перемога, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Мацкове, на протилежному березі — село Вікторове. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1908. До села веде залізнична гілка від міста Глухів, станція Баничі.

Назва[ред. | ред. код]

Існують декілька версії походження назви села Баничі:

В селі, на межі Росії і України, був пункт пропуску при переході якого проводили «санобробку» в банях. За народними переказами і легендами, звідси і походить назва «Баничі»^[2].
Старі люди кажуть, що пан проїжджаючи селом, звернув увагу на бані. Він запитав: «Бани чьи?». Цей жарт дійшов до нас та увінчався у назві.
Топоніміка пояснює походження назви села від слова «баня», що означає невеликий кам'яний кар'єр, каменярню^[2].
Назву можна відтворити з литовської як Скотарське або Чабани (bandykštis «худоба», bandìšius «пастух, скотар»)^[3]

Історія[ред. | ред. код]

Баничі відомі з початку XVII століття^[4], засновані на території Речі Посполитої. З 1649 року входило до Глухівської сотні Ніжинського полку Гетьманщини.

1802 ввійшло до Холопківської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії.^[2]

1859 козацькому та власницькому селі налічувалось 89 дворів, мешкало 683 особи (305 чоловічої статі та 378 — жіночої), була православна церква^[5].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Холопківської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії, мешкала 751 особа, налічувалось 111 дворових господарств, існувала православна церква, поштова станція, постоялий двір, постоялий будинок, 2 вітрові млини^[6].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 893 осіб (425 чоловічої статі та 468 — жіночої), з яких 881 — православної віри^[7].

З 1917 — у складі УНР, з квітня 1918 — у складі Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського. З 1921 — стабільний окупаційний режим комуністів, якому чинили опір місцеві мешканці.

З 1926 відновлено роботу кар'єра, він почав функціонувати як промислове підприємство. З каменю, що добувався, у Глухові зробили дорогу від ринку до коноплезаводу, а також закладено фундамент водонапірної вежі.

З 1930 року функціонує залізнична гілка, через яку надходило обладнання для кар'єру: вузькоколійні рейки, шахтні вагонетки, матеріали для будівництва житла. Через зневагу до окупованого українського населення, комуністи зводили будинки барачного типу. 1932 вони вдалися до терору голодом.

Баницький кар'єр кварцитів[ред. | ред. код]

Докладніше: Баницький кар'єр кварцитів

У XIX столітті територія в північно-східній частині України між річками Есмань та Клевень була полем, що належало баничанину Свириду Старченку. З часом на цих просторах утворилася промоїна, з якої показався камінь. Господар у відчаї продав поле мацківцю Никодиму Гавриленку. Новий власник почав вибирати й продавати каміння жителям навколишніх сіл для будівництва, розробка родовища розпочалася у 1890 році. Згодом камінь почали вивозити до Глухова, Путивля, Шостки, що призвело до збільшення потужності кар'єру.

Населення[ред. | ред. код]

За даними на 1973 рік у Баничах було 559 дворів, а населення становило 1485 осіб^[2].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1466 осіб, з яких 650 чоловіків та 816 жінок.^[8]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1302 особи.^[9]

Динаміка населення
1859	1885	1897	1973	1980^[10]	2001
683	751	893	1 485	1 490	1 324
	▲	▲	▲	▲	▼

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[11]

Мова	Відсоток
українська	91,47 %
російська	8,31 %
інші	0,22 %

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У Баничах є середня школа зі спортивним комплексом «Кварцит», клуб з залом на 200 місць, відділення зв'язку.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Біля села знайдено слов'янське поселення роменської культури VIII-IX століть. Поблизу села Будищі Баницької сільської ради в урочищі Аксьонов Бугор виявлені залишки староукраїнського городища.^[4]

В селі споруджено пам'ятник солдатам, знищених німецькими силами оборони. Також знак на могилі диверсантів НКВЛ СССР К. Б. Фомічука і Г. П. Маслова, незаконний пам'ятник російським інтервентам періоду Перших Визвольних Змагань.^[2]

Відомі люди[ред. | ред. код]

В селі народились:

Микола Почивалін (1921—1988);— письменник;^[2]
Петро Матющенко — відмінник СССР. Отримав сталінську нагороду 1946 посмертно.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Селения, Баничи село^{[недоступне посилання з жовтня 2019]} (рос.)
↑ Історія, походження назв міст, сіл і річок Чернігівщини та Сіверщини
↑ ^а ^б Населенные пункты Глуховского района, Баничи [Архівовано 18 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
↑ «История городов и сел Украинской ССР», Том «Сумская область» (рос.)
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела[ред. | ред. код]

Тупик С. Баничі // Тупик С. Глухівський Петропавлівський монастир та навколишні села : історико-краєзнавчі нариси. — Суми : Університетська книга, 2015. — С. 165—183 : фот. — Бібліогр.: 35 назв.

Посилання[ред. | ред. код]

История Городов и Сел, Баничи, Глуховский район (рос.)
Фото Планета, Баничі [Архівовано 22 червня 2013 у Wayback Machine.]
Погода в селі Баничі [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

[1] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[Селения-2] а ^б ^в ^г ^д ^е Селения, Баничи село^{[недоступне посилання з жовтня 2019]} (рос.)

[3] Історія, походження назв міст, сіл і річок Чернігівщини та Сіверщини

[НПГР-4] а ^б Населенные пункты Глуховского района, Баничи [Архівовано 18 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

[5] рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.

[6] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[7] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[населення_1989-8] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001-9] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[10] «История городов и сел Украинской ССР», Том «Сумская область» (рос.)

[населення_2001_мова-11] Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]