French
DeutschБаальбек — Вікіпедія
| Баальбек араб. بعلبك | ||||
|---|---|---|---|---|
| | ||||
 | ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 34°00′22″ пн. ш. 36°12′31″ сх. д. / 34.00611111113877172° пн. ш. 36.2086111111387723° сх. д.Координати: 34°00′22″ пн. ш. 36°12′31″ сх. д. / 34.00611111113877172° пн. ш. 36.2086111111387723° сх. д. | ||||
| Країна |  Ліван | |||
| Адмінодиниця | Baalbek-Hermel Governorated Баальбек (район) | |||
| Столиця для | Баальбек (район) (район Лівану) | |||
| Засновано | 1000 | |||
| Перша згадка | XIV століття до н.е. | |||
| Площа | 7 км² | |||
| Населення | 82608 | |||
| Висота НРМ | 1170 м | |||
| Міста-побратими | Кум, Барі, Л'Аквіла, Джок'якарта, Ісфаган, Берґама (2008)[1] | |||
| Часовий пояс | DAZD | |||
| GeoNames | 277130 | |||
| OSM | r3095790 ·R | |||
| Міська влада | ||||
| Мапа | ||||
 | ||||
 Баальбек Баальбек (Ліван) | ||||
| | ||||
| | ||||
 Баальбек у Вікісховищі | ||||
| Стародавнє місто Баальбек | |
|---|---|
| Baalbek [2] | |
| Світова спадщина | |
_5.jpg) | |
| 34°00′22″ пн. ш. 36°12′31″ сх. д. / 34.00611111113877172° пн. ш. 36.2086111111387723° сх. д. | |
| Країна | Ліван |
| Тип | Культурний |
| Критерії | i, iv |
| Об'єкт № | 294 |
| Регіон | Арабські країни |
| Зареєстровано: | 1984 (8 сесія) |
| | |
 | |
| Баальбек у Вікісховищі | |
Баальбе́к (араб. بعلبك, у давнину Геліополіс, Іліополь Фінікійський) — місто у Лівані. Розташоване за 85 км на північний схід від Бейрута в долині Бекаа біля підніжжя хребта Антилівана на висоті 1 170 м. Торговельний центр садівничого регіону, розвинуті туризм і рекреація.
Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]
Неподалік Баальбека розташована знаменита Баальбекська тераса в споруді якої використовувалися обтесані вапнякові блоки, деякі з них вагою за різними оцінками від 800 до 1000 тонн. На цій терасі розташований храмовий комплекс, що вважається одним з найбільших в давньому світі. Через справді вражаючі розміри блоків довкола процесу будівництва було розвинуто безліч фантастичних гіпотез. Своє пояснення про Баальбек висунули Еріх фон Денікен і Алан Елфорд — прихильники гіпотези палеоконтакту.
Втім, ще 1977 року Жан-П'єр Адам докладно описав спосіб будівництва храмів і транспортування матеріалів, спираючись на знання про інженерну й будівельну справу еліністичного світу і Римської імперії[3][4]. Блоки переміщалися з кар'єру, що розміщений лише за 800 метрів від будівельного майданчика і вченим вдалось експериментально довести можливість їх переміщення з застосуванням технологій межі нашої ери. Нез'ясованим залишалось хто і коли почав це будівництво.
Незважаючи на те що місцевість була заселена з глибокої давнини, ніяких відомостей про місто не трапляється до завоювання Сирії Олександром Македонським в 332 р. до н. е. Про терасу і зведені на ній храми було достеменно відомо лише те, що завершували будівництво на цьому майданчику римляни. У 2010-ті роки Андреас Дж. М. Кропп (Andreas J. M. Kropp) і Даніел Ломан (Daniel Lohmann) висунули гіпотезу про зв'язок храмового комплексу в Баальбеку з будівничими Ірода Великого, а, схоже, остаточну крапку в питанні поставив 2019 року Джуліо Мальї (Giulio Magli)[5]. Застосовуючи декілька підходів датування, включно з археоастрономією, він підтвердив, що тераса з мегалітами була зведена в епоху царя Ірода, за тими ж традиціями, за якими велись роботи на Храмовій горі та інших його проєктах[5].
Історія[ред. | ред. код]
На початку нашої ери місто мало назву «Іліополь (Геліополь) Фінікійський», що в перекладі з грецької мови значить «місто Сонця». Це дуже стародавнє місто. Перша письмова згадка про нього міститься в так званому Тель-ель-Амарнському листуванні XIV століття до нашої ери.[6]
Тут народилась і постраждала за християнську віру православна і католицька свята — великомучениця Варвара (†306), дочка місцевого багатія Діоскора. Тоді Іліополь був провінцією східної частини Римської імперії. Мощі святої Варвари перебували тут до VI століття, коли їх було перевезено до Константинополя. Нині мощі великомучениці перебувають в Україні, у Володимирському соборі міста Києва.[7]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Храм Юпітера -
Храм Юпітера, вигляд з боку Великого двору -
Великий двір -
Храм Бахуса -
Вхід у Храм Бахуса -
Пропілеї і вхід на майданчик -
Колони колишньої мечеті -
План храмового комплексу -
Панорама Баальбека 1890-ті -
-
Найбільший камінь Баальбека
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.bergama.bel.tr/Home/Page/102
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ Adam, Jean-Pierre (1977). A propos du trilithon de Baalbek. Le transport et la mise en oeuvre des mégalithes. Syria. Archéologie, Art et histoire. Т. 54, № 1. с. 31—63. doi:10.3406/syria.1977.6623. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 30 липня 2020.
- ↑ О трилитоне из Баальбека. Транспортировка и постройка мегалитов. antropogenez.ru (ru-RU) . Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 30 липня 2020.
- ↑ а б Scienmag. Baalbek: Were the megaliths put in place under Herod? | Scienmag: Latest Science and Health News. https://scienmag.com/ (амер.). Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 30 липня 2020.
- ↑ Свята Варвара великомучениця. Збірка історико-літературних та церковних пам'яток. — К.:"Гулевичівна", 2005.- С. 29
- ↑ Власенко Андрій, протоієрей. На кораблі спасіння. Книга мандрів. — К.:КЖД «Софія», 2010. — С. 57-59
Джерела[ред. | ред. код]
- Wiegand Th. Baalbek, Ergebnisse der Ausgrabungen und Untersuchungen in den Jahren 1898 bis 1905. Bd 1-3. В. 1921-25.
- Champdor A. L'Acropole de Baalbek. — P. 1959.
| ||||||||||
| |||||||
|
