Ашгабат — Вікіпедія

Ашгабат
Aşgabat
Герб
Ашгабат
Ашгабат
Основні дані
Країна Туркменістан Туркменістан
Велаят Місто республіканського значення
Засноване 1881
Населення 909 тис.
Часовий пояс UTC+5
Поштові індекси 744000-744040
Телефонний код +993-12
Географічні координати 37°56′ пн. ш. 58°22′ сх. д. / 37.933° пн. ш. 58.367° сх. д. / 37.933; 58.367Координати: 37°56′ пн. ш. 58°22′ сх. д. / 37.933° пн. ш. 58.367° сх. д. / 37.933; 58.367
Місцева влада
Вебсторінка http://ashgabat.gov.tm/
Карта
Ашгабат (Туркменістан)
Ашгабат
Ашгабат

Ашгабат у Вікісховищі

Ашгаба́т (туркм. Aşgabat; до 1919 — Асхабад, у 19191927 — Полторацьк, у 19271992 — Ашхабад) — столиця Туркменістану.

Населення 909 тис. мешканців (2020).

Засноване у 1881 році. Після руйнівного землетрусу 1948 року відбудоване заново.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване біля підніжжя хребта Копетдаг в Ашгабадські оазі, за 40 км від кордону Туркменістану з Іраном.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Ашхабада
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 28,7 32,6 38,6 39,4 44,5 46,7 45,5 45,6 45,6 40,1 37 33,1 46,7
Середній максимум, °C 8,6 11,2 16,5 24,1 30,1 36,0 38,3 37,2 31,7 24,3 16,8 10,4 23,8
Середня температура, °C 3,5 5,5 10,4 17,4 23,3 29,0 31,3 29,6 23,6 16,5 10,2 5,1 17,1
Середній мінімум, °C −0,4 1,0 5,5 11,6 16,6 21,5 23,8 21,7 16,1 10,1 5,2 1,2 11,2
Абсолютний мінімум, °C −24,1 −20,8 −13,3 −0,8 0,2 9,2 10,4 9,5 2 −5,1 −13,1 −16 −24,1
Норма опадів, мм 22 27 39 44 28 4 3 1 4 14 28 21 225
Джерело: Погода и климат

Історія[ред. | ред. код]

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Місто поділяється на 6 етрапів (станом на червень 2016 року):

  • Абаданський (створений у травні 2013 року)
  • Арчабільський (створений у лютому 2015 року)
  • Багтиярлицький (до травня 2013 року — імені Президента Ніязова)
  • Беркарарлицький (до травня 2013 року — Азатлицький)
  • Копетдазький
  • Рухабатський (створений у травні 2013 року)

Особливості забудови міста[ред. | ред. код]

Місто забудоване за прямокутною схемою планування в поєднанні з радіальною. В часи Російської імперії більшість будинків були одноповерховими з сирцевої цегли, з плоскими земляними дахами. За роки радянської влади місто було реконструйоване і впорядковане, але землетрус 1948 року зруйнував Ашгабат. Відбудова провадилася з урахуванням сейсмічності 1—3-поверховими житловими та громадськими будинками. Створено нові парки, сквери з фонтанами та басейнами. Серед нових споруд відзначаються вокзал, драмтеатр, будинок ЦК КП Туркменістану та інші. В Ашгабаті діє університет, Академія наук Туркменістану, медичний, сільськогосподарський інститути, 9 середніх навчальних закладів, 3 театри, філармонія, 4 музеї.

Транспорт[ред. | ред. код]

Залізничний вузол (станції Гипджак, Ашгабат). Аеропорт. Повітряне сполучення з Москвою, Києвом, Баку, Ташкентом, Бішкеком, Душанбе та обласними центрами Туркменістану.

Промисловість[ред. | ред. код]

У місті розвивається машинобудування і металообробка, хімічно-фармацевтична, скляна, легка (бавовняна, шовкова, взуттєва, килимарська та ін., працює на місцевій сировині), харчова промисловість.

Головними підприємствами легкої промисловості станом на 1950-ті роки у місті були:

  • шовкомотальна (союзного значення), прядильно-ткацька, трикотажна, швейна, взуттєва, меблева фабрики;
  • м'ясо- і борошномельний комбінати,
  • макаронна, кондитерська, тютюнова фабрики;
  • винно-горілчаний завод; металообробні заводи:
  • тепловозоремонтний, ремонту і виробництво сільськогосподарського інвентаря, заводи будматеріалів, 2 склозаводи.

Поліграфкомбінат, кінофабрика.

Наука та культура[ред. | ред. код]

Академія наук Туркменістану, 8 вишів, 4 театри.

У місті є історико-культурний заповідник «Ніса».

Музеї[ред. | ред. код]

  • Музей образотворчих мистецтв
  • Музей історії
  • Історико-краєзнавчий музей

Галерея[ред. | ред. код]

Нічна панорама

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Культурно-гуманітарне співробітництвоміж Україною та Туркменістаном
  2. Киев знают на всех континентах. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 11 вересня 2013. 

Література[ред. | ред. код]