Ацетати — Вікіпедія

Ацета́ти (англ. acetates, нім. Azetate n pl) — солі та естери оцтової кислоти CH3COOH.

Загальне позначення ацетатів-естерів CH3COOR, де R — органічний радикал, та n — кількість карбоксильних груп, а ацетатів-солей — (CH3COO)nMe, де Me — металічний елемент, або катіон амонію. Також можуть позначатися AcOR та (AcO)nMe, де Ac — ацетильна група, відповідно.

Отримання[ред. | ред. код]

Утворюються при взаємодії оцтової кислоти та лугів:

Також утворюється під час обміну між іншим ацетатом і сіллю:

Естери отримують під час взаємодії між оцтовою кислотою та спиртами:

У спрощеному, за допомогою скорочень позначенні, реакції набувають вигляду:

де Ac — ацетильна група, Et — етильна група C2H5, Me — метильна група CH3.

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

Неорганічні ацетати є кристалічними речовинами, здебільшого добре розчинними у воді. Ацетати мінерального походження слабко вивчені.

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

Ацетати здатні взаємодіяти з іншими солями, утворюючи нові:

Також вони взаємодіють з сильнішими кислотами. При цьому відбувається реакція обміну, в результаті чого отримують сіль сильнішої кислоти та оцтову кислоту:

Застосування[ред. | ред. код]

Ацетати заліза, алюмінію, хрому вживаються при протравному фарбуванні тканин. Ацетат свинцю(II) (свинцевий цукор) — отруйна речовина, ацетат міді — зелена фарба.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]