Ахматова Раїса Солтамурадівна — Вікіпедія

Ахматова Раїса Солтамурадівна
чеч. Раиса Солтамурадовна Ахматова
Файл:Ахматова Раиса Солтамурадовна.jpg
Народився 30 грудня 1928(1928-12-30)[1]
Грозний, РСФРР, СРСР[1]
Помер 29 січня 1992(1992-01-29) (63 роки)
Грозний, Росія
Країна  СРСР
Діяльність поетеса, публіцист
Мова творів російська, чеченська
Роки активності 1958—1992
Жанр вірші
Партія КПРС
Нагороди
Орден Дружби народів Орден «Знак Пошани»

Раїса Солтамурадівна Ахматова (30 грудня 1928(1928-12-30), Грозний, РСФРР, СРСР — 29 січня 1992(1992-01-29), Грозний) — чеченська радянська поетеса, Народна поетеса Чечено-Інгушської АРСР (1977), голова Спілки письменників Чечено-Інгушської АРСР (1961—1983), голова Верховної Ради Чечено-Інгушської АРСР (1963—1985).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася у сім'ї робітника 13 грудня 1928 року. 1943 року закінчила Грозненське педагогічне училище. У роки депортації чеченців, з 1946 по 1956 роки, працювала вчителькою в Казахстані. З 1956 року почала працювати журналісткою . 1958 року вступила на Вищі літературні курси літературного інституту імені Максима Горького[2].

Видавалися та перевидавались десятки її книг. Вона єдина жінка, яка була удостоєна звання «Народна поетеса Чечено-Інгушетії». Вперше в чеченській літературі її героїні були показані як особи, які беруть активну участь у житті суспільства. У циклі «Найдорожче» (збірка «Об'явлення») Ахматова пише про Батьківщину, мир і дружбу. Її книги були видані мовами багатьох народів СРСР, а також були перекладені хінді, англійською, французькою, польською та німецькою мовами[3].

Брала активну участь у громадському житті. Була головою Спілки письменників Чечено-Інгуської АРСР (1961—1983), головою Верховної Ради Чечено-Інгуської АРСР (1963—1985), делегаткою XXII з'їзду КПРС, учасницею Світового конгресу за загальне роззброєння та мир . Багато років була членом Радянського комітету захисту миру[4]. В останні роки свого життя очолювала республіканське відділення Радянського фонду культури[2] .

Ряд дослідників припускає, що повний архів (понад 600 папок) її творів було знищено під час Першої російсько-чеченської війни[5].

Нагороди[ред. | ред. код]

У мистецтві[ред. | ред. код]

В 1972 році скульптор Іван Бекічев створив скульптурний портрет Раїси Ахматової [6].

Пам'ять[ред. | ред. код]

У 2012 році вона, поряд з Лулою Жумалаєвою, була включена до Антології Всесвітньої жіночої поезії як представниця чеченської поезії[7].

Бібліографія[ред. | ред. код]

{{{2}}}

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ахматова Раиса Солтамурадовна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б Раиса Ахматова. Жизнь и творчество народной поэтессы. liveinternet.ru. 24 липня 2011. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2017. 
  3. Казаков А. И. (составитель). Город Грозный. — Гр. : Чечено-Ингушское книжное издательство, 1984. — С. 155. — 15000 прим.
  4. «Я говорю от имени горянок…»[недоступне посилання]
  5. The Chechens. Amjad Jaimoukha, 2005 [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.]. — ISBN 978-0-415-32328-4
  6. Бойцова, 2018, с. 92-93.
  7. grozny-inform.ru (23 листопада 2012). Имена чеченских поэтесс Раисы Ахматовой и Лулы Куни вошли в Антологию Всемирной женской поэзии. archive.li. Архів оригіналу за 10 січня 2015. Процитовано 20 листопада 2017. 

Література[ред. | ред. код]

  • Муса Гешаев. Знаменитые чеченцы. — Грозный : Седа, 1999. — Т. 1. — С. 458-493. — 2000 прим.
  • Літературний енциклопедичний словник, «Радянська енциклопедія», М., 1987
  • Бойцова Т. И. Изобразительное искусство Чеченской Республики / Хабарова М. В. — Гр. : АО Издательско-полиграфический комплекс «Грозненский рабочий», 2018. — С. 92—93. — 500 прим. — ISBN 978-5-4314-0326-2.

Посилання[ред. | ред. код]