Атакама — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Салар-де-Атакама.

Атака́ма — пустеля в Південній Америці, охоплює 1000 км смугу землі на тихоокеанському узбережжі Південної Америки, на захід від Анд. Пустеля Атакама, за даними НАСА, Національного географічного товариства, та багатьох інших джерел є найсухішою пустелею у світі через дощовий сутінок з підвітряного боку чилійського прибережного хребта, а також інверсії температури, як результат впливу холодної Перуанської течії. Атакама займає 105 000 км² території на півночі Чилі, в основному складається з соляних басейнів, піску та потоків кислої лави в напрямку Анд. Пересічна річна температура змінюється з півночі на південь від +20 до +15 °C; влітку — від +23 до +20 °C, зимою — від +16 до +12 °C. Водночас за органічними залишками вчені виявили, що 9—17 тис. років тому на місці пустелі Атакама були озера і болота^[1].

Найсухіша пустеля[ред. | ред. код]

Атакама — найсухіша пустеля на Землі, по суті безплідна, оскільки заблокована від вологи з обох боків Андами та Чилійським прибережним хребтом. Прибережна інверсія температури, створена холодною Перуанською течією та субтропічним антициклоном, відіграє головну роль в збережені посушливого клімату Атаками. Середня кількість опадів в чилійському регіоні Антофагаста становить всього 1 мм на рік. Деякі метеостанції Атаками взагалі не фіксували жодної краплі дощу. Факти свідчать, що в деяких районах пустелі, можливо, не випадали дощі з 1570 по 1971 рік. Пустеля настільки посушлива, що гори, висота яких становить 6885 м повністю вільні від льодовиків, а в південній частині з 25° до 27° пд. ш. можливо не покривалась льодовиком протягом усього четвертинного періоду, хоча багаторічна мерзлота спускається до висоти 4400 м а суцільний шар мерзлоти починається з 5600 м. Дослідження, проведені групою британських вчених, припускають, що деякі русла річок були сухими протягом 120 000 років^[2].

Деякі частини Атаками отримують морський туман, який місцеві мешканці називають каманчака (camanchaca), забезпечуючи достатню кількість вологи для синьо-зелених водоростей, лишайників, та деяких видів кактусів. За 100 км на захід від міста Антофагаста, на висоті 3000 м над рівнем моря характеристики ґрунту зрівнянні з пробами, взятими на Марсі. Завдяки своєму неземному зовнішньому вигляду, пустелю Атакаму часто використовують як місце для зйомок фільмів з марсіанськими пейзажами, найвідомішим з яких є «Космічна одіссея: подорож до планет».

У 2003 році в журналі «Наука» команда дослідників опублікувала доповідь під назвою «В пустелі Атакама, Чилі, ґрунти подібні до аналогічних марсіанських, та межа посушливості мікробного життя», у якій вони продублювали тести, виконані космічними апаратами «Вікінг-1» та «Вікінг-2» на Марсі, взявши проби для аналізу на наявність життя. Слідів життєдіяльності мікроорганізмів в пустелі Атакама виявити не вдалося. У цьому відношенні територія є унікальною на Землі, і нині використовується НАСА для перевірки космічних апаратів для майбутніх досліджень Марса.

Людська діяльність[ред. | ред. код]

Атакама малонаселена, більшість населених пунктів розташовані вздовж узбережжя Тихого океану. Так на узбережжі на кордоні пустелі знаходяться великі чилійські порти — Арика і Ікіке. У внутрішніх районах пустелі, оази та деякі долини були заселені протягом тисячоліть, ставши місцем найрозвинутіших доколумбових культур, розташованих у Чилі. Ці оази мають незначне населення та рівень міського розвитку, а з початком 20-го століття, зіткнулись з проблемами забезпечення водними ресурсами, необхідних для прибережних міст і гірничодобувної промисловості.

Прибережні міста виникли в XVI, XVII та XVIII століттях під час існування Іспанської імперії. Це були торгові порти, які займались відправкою срібла, видобутого в Потосі та інших шахтарських містечках. Під час XIX століття Атакама перебувала під контролем Болівії, Чилі та Перу і невдовзі стала зоною конфлікту через відкриття родовищ нітрату натрію та невизначені кордони. Після Тихоокеанської війни, в якій Чилі зуміла анексувати більшість пустелі, міста вздовж узбережжя перетворились на міжнародні порти, і багато чилійських робітників переселилися туди. Зі стрімким розвитком видобутку селітри та гуано в XIX столітті населення швидко зросло, переважно за рахунок еміграції з центральної частини Чилі. У XX столітті видобуток нітратів значно знизився, і значна частина чоловічого населення пустелі стала значною проблемою для чилійської держави. Серед робітників поширювались комуністичні та анархічні ідеї, в усьому регіоні розгорнулися протести.

В оазі, посеред пустелі, на висоті 2000 метрів над рівнем моря розташоване поселення Сан-Педро-де-Атакама. У поселені збереглась церква, збудована іспанцями в 1577 році. В доіспанський період, ще до виникнення імперії інків, надзвичайно посушливі внутрішні області були заселені, головним чином племенами атакаменьйо. Плем'я відоме будівництвом фортифікаційних споруд, відомих під назвою пукара, один з яких добре видно за кілька кілометрів від Сан-Педро-де-Атакама.

Пустеля Атакама знову стала джерелом багатства починаючи з 1950-х завдяки добуванню міді. В Атакамі розташовані мідні рудники Ескондида та Чукікамата.

Через Атакаму проходить Панамериканське шосе.

Вода[ред. | ред. код]

Для збирання води місцеві жителі використовують «туманоуловлювачі». Це циліндри висотою з людський зріст, стінки яких виготовлені з нейлонових ниток. Туман конденсується на стінках циліндра і стікає донизу по нейлонових нитках у бочку. За допомогою такого пристрою можна зібрати до 18 літрів води на добу.

Покинуті міста[ред. | ред. код]

Пустеля має багаті родовища міді та інших корисних копалин, а також найбільші у світі запаси натрієвої селітри, яка видобувалась у великих масштабах до початку 1940 року. Намагання взяти під контроль величезні поклади натрієвої селітри, розташовані в пустелі, призвела до конфлікту Чилі та Болівії в другій половині XIX століття.

Зараз пустеля нараховує близько 170 покинутих шахтарських міст з видобутку селітри, майже всі з них були закриті через кілька десятиліть після винаходу виробництва синтетичних нітратів у Німеччині на початку 20-го століття. Найбільші з них Чакабуко, Гумберстоун, Санта Лаура, Педро де Вальдівія, Пуелма та Марія Єлена.

Аварія на шахті в пустелі Атакама[ред. | ред. код]

Докладніше: Аварія на шахті Сан-Хосе

5 серпня 2010 року 33 гірники (32 з Чилі і 1 з Болівії) у віці від 19 до 63 років, опинилися в пастці шахти Сан-Хосе з видобутку міді та золота на глибині 700 метрів. Шахта Сан-Хосе розташована в пустелі Атакама. Пробуривши вертикальну свердловину шириною 7,5 см, на сімнадцятий день після аварії був встановлений контакт з шахтарями, які опинились в підземному полоні. Через цей отвір шахтарі отримували продовольство та інші необхідні їм предмети.

12 жовтня 2010 року, приблизно о 23:30 рятувальна капсула підняла на поверхню першого шахтаря. Усі 33 шахтарі були врятовані протягом 21 години з моменту підняття першого шахтаря на поверхню. У результаті аварії людям довелося перебувати під землею протягом рекордних 70 днів^[3].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У жовтні 2003 року в покинутому чилійському містечку Ла Норія (ісп. La Noria), яке розташоване в пустелі Атакама приблизно за 56 км від містечка Ікіке, було знайдено так званого гуманоїда Атаками^[4].
В Атакамі знаходиться Рука пустелі.
в Атакамі знаходиться Тарапака — геопетрогліф Гігант із пустелі Атакама

Астрономічні обсерваторії[ред. | ред. код]

Через значну висоту над рівнем моря, практично відсутню хмарність, сухе повітря, низький рівень світлового забруднення та радіоперешкод (завдяки великій віддаленості міст один від одного), пустеля є одним з найкращих місць у світі для проведення астрономічних спостережень. Європейська південна обсерваторія управляє двома своїми основними обсерваторіями в Атакамі:

обсерваторія Ла-Сілья
обсерваторія Паранал, яка експлуатує Дуже великий телескоп
APEX

У наш час в пустелі Атакама здійснюється будівництво Великого міліметрового радіотелескопа Атаками (ALMA) для обсерваторії Llano de Chajnantor — найбільший і найдорожчий наземний астрономічний проєкт на сьогодні. ALMA є продуктом міжнародного партнерства між Європою, Північною Америкою, Східною Азією та Республікою Чилі. ALMA розташований на висоті 5000 м над рівнем моря в пустелі Атакама (північ Чилі), комплекс складається з 66 радіотелескопів рефлекторів, 54 з яких мають діаметр 12 м (субміліметрові) та 12 телескопів діаметром 7 м (міліметрові) вони розташовуються на площі від 150 м до 16 км в залежності від поставленої задачі^[5].

Флора та фауна[ред. | ред. код]

Деякі частини пустелі настільки посушливі, що жодна рослина чи тварина там не може вижити. Поза цими екстремальними областями коники пісочного кольору, жуки та їх личинки є цінним джерелом їжі. Пустельні оси та метелики можуть траплятися під час теплого й вологого сезону. Червоні скорпіони живуть у пустелі. На прибережних пагорбах туман з океану забезпечує достатню кількість вологи для сезонних рослин і кількох видів тварин. Кілька видів рептилій і амфібій живе в цих районах: Chaunus atacamensis, Microlophus atacamensis, Liolaemus atacamensis, Liolaemus fabiani. Птахи, ймовірно, є найбільшою групою хребетних тварин в Атакамі. Пінгвін перуанський живе цілий рік уздовж узбережжя й гніздиться в скелях поруч із океаном, андські фламінго Phoenicoparrus andinus злітаються поїсти водорості. Багато інших птахів [вкл. колібрі й горобців] злітаються сезонно, щоб поживитися комахами, нектаром, насінням та квітами. Лише кілька спеціально пристосованих видів ссавців живе в Атакамі, наприклад, листовух Дарвіна Phyllotis darwini. Великі тварини, такі як гуанако й вікунья, пасуться в районах, де є трава, переважно де вона сезонно зрошується талою водою. Ластоногі часто збираються уздовж узбережжя.