Астрея — Вікіпедія

Астрея (грец. ᾿Αστραία) — дочка Зевса й Феміди (варіант: Астрея й Еос), богиня справедливості (Діке), сестра Сором'язливості, яка в золоту добу правила світом. Коли зіпсувалися звичаї (бронзової доби), Астрея повернулася на небо (Iuvenal. VI 14 — 20) і там перетворилася на сузір'я Діви (Ovid Met. I 149 — 150).

Вона і її мати були уособленням справедливості, хоча Астрея була також пов'язана з невинністю і чистотою. Вона завжди пов'язана з грецькою богинею правосуддя, Діке, яка жила на Землі, але потім покинула її, оскільки в неї була відраза від людської жадібності.

Астрея, була останньою з безсмертних, що жили з людьми під час Бронзової доби (третьої доби, після Золотої доби і дефектної Срібної). За словами Овідія, Астрея відмовилися від землі наприкінці залізної доби. Рятуючись від людства, вона піднялася на небеса, щоб стати сузір'ям Діви; терези правосуддя, які вона несла, стали розташованим поруч сузір'ям Терезів.

У мистецтві зображалася з терезами в руках та з вінком із зірок. Образ Астреї оспівано в творах Івана Котляревського та Миколи Зерова.

Під час європейського Ренесансу, Астрея стала асоціюватися із загальним духом оновлення культури, що відбувався в цей час, особливо в Англії, де вона порівнювалася з фігурою королеви Єлизавети

У переносному значенні Астрея — щаслива пора.

Див. також[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Астрея

• 5 Астрея

Література[ред. | ред. код]

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.