Асоціація держав Південно-Східної Азії — Вікіпедія

А́СЕАН
Прапор АСЕАН
Девіз One Vision, One Identity, One Community[1]
Типи членів 10 членів

2 спостерігачі

Заснована 8 серпня 1967 року
Офіційна/і мова/и
Штаб-квартира Джакарта, Індонезія
Поточний голова Као Кім Хорн
Камбоджа
Вебсайт http://www.asean.org
Країни-члени А́СЕАН
Країни-члени А́СЕАН

Асоціація держав Південно-Східної Азії, А́СЕАН (від англ. Association of SouthEast Asian Nations, ASEAN [ˈɑːsiɑːn]) — створена в 1967 році геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 країн, розташованих в Південно-Східній Азіï.

Структура АСЕАН[ред. | ред. код]

Найвищим органом АСЕАН є саміт лідерів (глав держав та урядів) краïн-учасниць, який відбувається щорічно, починаючи з 2000 року. Саміт триває 3 дні і супроводжується зустрічами з регіональними партнерами.

Повсякденне керування роботою організації виконує постійний комітет у складі міністра зовнішніх справ поточної краïни-голови та послів інших краïн-учасниць. Постійний секретаріат розташований в Джакарті. Секретаріат очолює Генеральний секретар.

У листопаді 2008 року цю посаду посідав колишній міністр зовнішніх справ Таїланду Сурін Пітсуван.

Робота Асоціації відбувається в 29 комітетах та 122 робочих групах. Щорічно в АСЕАН відбувається понад 300 заходів та зустрічей.

Головування[ред. | ред. код]

Головування в організації здійснюється в порядку встановленої черговості з терміном один рік відповідно до алфавітного розташування країн англійською мовою. 2011 головувала Індонезія, 2012 — Камбоджа, 2013 — Бруней. На НМЗС головує міністр закордонних справ тієї країни, яка очолювала організацію в попередньому році.

Генеральні секретарі[ред. | ред. код]

  1. Хартоно Рексо Дарсоно, (1976—1978), Індонезія
  2. Умардаді Нотовіджоно (1978—1980), Індонезія
  3. Датук Алі Бін Абдулла (1978—1980), Малайзія
  4. Нарсісо Райс (1980—1982), Філіппіни
  5. Чан Кай Юу (1982—1984), Сінгапур
  6. Фан Ваннаметі (1984—1986), Таїланд
  7. Родеріск Йон (1986—1989), Бруней
  8. Руслі Нур (1989—1993), Індонезія
  9. Ажіт Сінгх (1993—1997), Малайзія
  10. Рудолфо Севервіно (1998—2002), Філіппіни
  11. Он Кен Йон (2003—2007), Сінгапур
  12. Сурін Пітсуван (2008—2012), Таїланд
  13. Ле Лионг Мінь (2013—2017), В'єтнам
  14. Лім Джок Хой (2018-2022), Бруней
  15. Као Кім Хорн (2023-), Камбоджа

Краïни-учасниці[ред. | ред. код]

Країна Дата приєднання Населення
Філіппіни 7 серпня 1967 113,9 мільйона
Малайзія 7 серпня 1967 33,57 мільйона
Індонезія 7 серпня 1967 273,8 мільйона
Сінгапур 7 серпня 1967 5,454 мільйона
Таїланд 7 серпня 1967 71,6 мільйона
Бруней-Даруссалам 7 січня 1984 445 373
В'єтнам 28 липня 1995 97,47 мільйона
Лаос 23 липня 1997 7,425 мільйона
М'янма 23 липня 1997 53,8 мільйона
Камбоджа 30 квітня 1999 15,28 мільйона

Папуа Нова Гвінея має статус краïни-спостерігача. У 2002 році Східний Тимор подав заяву про бажання набути такого ж статусу.

Безядерний АСЕАН[ред. | ред. код]

Блок також зосередив увагу на мирі та стабільності в регіоні. 15 грудня 1995 року було підписано Договір про зону, вільну від ядерної зброї, в Південно-Східній Азії, щоб перетворити Південно-Східну Азію на зону, вільну від ядерної зброї. Договір набув чинності 28 березня 1997 року після того, як його ратифікували всі, крім однієї з держав-членів. Він набрав чинності 21 червня 2001 року після того, як Філіппіни його ратифікували, фактично заборонивши всю ядерну зброю в регіоні. Подібний договір був підписаний у 2017 році, однак Сінгапур утримався від голосування.

Мета АСЕАН[ред. | ред. код]

Метою асоціації було оголошено прискорення економічного розвитку та соціального прогресу в краïнах-учасницях, захист миру та стабільності в регіоні, а також надання краïнам-учасницям змоги мирного розв'язання спірних питань.

Навколишнє середовище[ред. | ред. код]

Серпанок над Борнео, 2006

На рубежі 21 століття АСЕАН почав обговорювати екологічні угоди. Сюди входило підписання Угоди АСЕАН про транскордонне забруднення серпанком у 2002 році як спробу контролю забруднення серпанком у Південно-Східній Азії, що, мабуть, є найгучнішою екологічною проблемою в регіоні. На жаль, це не вдалося через спалахи серпанку в 2005, 2006, 2009, 2013 та 2015 роках. Станом на 2015 рік, через тринадцять років після підписання Угоди АСЕАН про транскордонне забруднення серпанком, ситуація щодо довгострокового питання Південно-Сходу Азійський туман не змінився для половини держав-членів АСЕАН, і все ще залишається кризою кожні два роки протягом літа та осені.

Скидання сміття із зарубіжних країн (таких як Японія та Канада) в АСЕАН ще не обговорено та не вирішено. Важливими проблемами є вирубка лісів (з тим, що Індонезія зафіксувала найбільші втрати лісу в регіоні, більше, ніж інші держави-члени разом у період 2001—2013 рр.), скидання пластикових відходів (5 держав-членів увійшли до топ-10 із 192 країн на основі даних за 2010 рік, Індонезія посіла друге місце серед найгірших забруднювачів), загрожує видам ссавців (Індонезія посідає найгірше місце в регіоні з 184 видами, які перебувають під загрозою), загрожує видам риб (Індонезія посіла найгірше місце в регіоні), загрожувані (вищі) види рослин (Малайзія посіла найгірше місце в регіоні).

Економічна спільнота[ред. | ред. код]

АСЕАН підкреслює необхідність взаємодії в галузі безпеки, соціо-культурноï та економічноï інтеграціï. Найбільшого успіху вдалося досягти в економічній галузі. Встановлено мету про створення в 2015 році Економічноï спільноти АСЕАН. Вона об'єднує понад 560 млн осіб, обсяг торгівлі перевищує 1,5 трлн доларів США.

Зона вільної торгівлі[ред. | ред. код]

В основу Економічноï спільноти АСЕАН буде покладено Зону вільної торгівлі (ЗВТ) (AFTA), яка надасть систему тарифних преференцій для сприяння вільного потоку товарів в межах АСЕАН. ЗВТ (AFTA) — це угода між краïнами-учасницями АСЕАН щодо виробництва товарів у країнах АСЕАН. Угоду було підписано 28 січня 1992 в Сінгапурі. Спочатку угоду підписали Бруней, Малайзія, Індонезія, Сінгапур та Таїланд. 1995 до угоди приєднався В'єтнам, 1997 — М'янма, 1999 — Камбоджа. В'єтнам, М'янма та Камбоджа не повністю виконали свої обіцянки, коли вони вступали до ЗВТ, тому вони отримали більший термін для виконання своїх обіцянок зі зниження тарифів.

Основні документи[ред. | ред. код]

АРФ[ред. | ред. код]

Регіональний форум АСЕАН був створений 1994 на засадах превентивноï дипломатіï. Зустрічі відбуваються в одній зі столиць краïн-учасниць АСЕАН. Метою АРФ є:

  1. стимулювання діалогу та консультацій з питань політики та безпеки;
  2. створення відносин в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Діалог в АРФ відбувається на двох рівнях: офіційному міжурядовому та неофіційному — між НУО та вченими. Крім краïн-учасниць, у роботі форуму брали участь Австралія, Бангладеш, Східний Тимор, ЄС, Індія, Канада, Північна Корея, КНР, Монголія, Нова Зеландія, Папуа Нова Гвінея, Пакистан, Республіка Корея, Російська Федерація та США.

Хартія[ред. | ред. код]

Докладніше: Хартія АСЕАН

Хартія АСЕАН — конституція Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), яка була прийнята на 13-му саміті АСЕАН, що відбувся в листопаді 2007 року. В Хартіï декларовано такі принципи:

Спорт[ред. | ред. код]

Кожні два роки відбуваються Південно-Азійські ігри — регіональні спортивні змагання за зразком Олімпійських ігор. Кожні два роки, починаючи з 1996, відбувається чемпіонат Південно-східної Азії з футболу. Ухвалили рішення подати спільну заявку від регіону на право проводити чемпіонат світу з футболу 2030.

Критика[ред. | ред. код]

Західні держави часто критикують АСЕАН за надто м'яку позицію щодо прав людини, особливо щодо ситуації у М'янмі, зауважуючи, що в Асоціації багато слів, але мало діла[2][3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Aseanweb – Asean Motto. Asean.org. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 8 серпня 2011. 
  2. BBC Country/International Organisation Profile: Association of Southeast Asian Nations. BBC News. 11 січня 2007. Архів оригіналу за 15 березня 2007. Процитовано 6 березня 2007. 
  3. Huntington, Samuel. The Clash of Civilizations and the remaking of a New World Order.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]