Архипенко Олександр Порфирович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Архипенко.
Архипенко Олександр Порфирович
Народження 30 травня 1887(1887-05-30)[1][2][…]
Київ, Російська імперія[1][4][5]
Смерть 25 лютого 1964(1964-02-25)[1][2][…] (76 років)
  Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4][5]
Поховання Вудлон
Національність українець
Країна Україна Україна→США США
Жанр абстрактне малярство, скульптура
Навчання Гімназія Готліба Валькера (1902), Київське художнє училище (1905) і Національна вища школа красних мистецтв
Діяльність скульптор, художник, графічний дизайнер, ілюстратор, фотограф, колажист, дизайнер, архітектурний кресляр
Напрямок кубізм, конструктивізм
Відомі учні Florence Sittenham McCormickd
Член Американська академія мистецтв та літератури і Супремус
Твори Queen of Shebad
Роботи в колекції Музей Бойманса - ван Бенінгена, галерея Бельведер, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[6], Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[7], Музей мистецтва Метрополітен[8], Смітсонівський музей американського мистецтва, Музей мистецтв Філадельфії, Phillips Collectiond, Музей скульптур просто неба Мідделгейм, Музей мистецтв Індіанаполіса, Художня галерея Єльського університету, Музей Ізраїлю, Гарвардський художній музей, Museum van Bommel van Damd, Художній музей Фогга[d], Vanderbilt University Fine Arts Galleryd, Picker Art Galleryd і Print Collectiond[9]
CMNS: Архипенко Олександр Порфирович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Олекса́ндр Порфи́рович Архи́пенко (18 травня (30 травня) 1887(18870530), Київ — 25 лютого 1964, Нью-Йорк, США) — український та американський скульптор і художник, один із основоположників кубізму в скульптурі. Почесний член Об'єднання митців-українців в Америці (ОМУА) та дійсний член Американської академії мистецтва та літератури.

Роботи Архипенка визначаються динамізмом, лаконічністю композиції й форми; він запровадив у скульптуру поліхромію, увігнутість і отвір, як виражальні елементи скульптури, синтетичні об'ємні рухомі конструкції. Одним з перших Архипенко використовував експресивні можливості «нульової», наскрізної форми — такою є пустота між піднятою рукою в скульптурі «Жінка, що вкладає волосся», 1905 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Києві (тоді Російська імперія). Молодший син професора Київського університету Порфирія Архипенка та Параскевії Мохової-Архипенко. Старший брат — Євген Архипенко.

У 1900–1902 роках навчався в Київському реальному училищі Готліба Валькера [11]. У 1902–1905 роках навчався в Київському художньому училищі, з якого був виключений у листопаді 1905 року за участь в учнівському страйку, пов'язаному з подіями революції 1905–1907 років.

1906 року продовжив навчання мистецтву у Сергія Світославського і того ж року разом з Олександром Богомазовим організував першу виставку своїх творів у Києві. Цього ж року переїхав до Москви, де у 1906–1908 роках продовжив освіту в Московському училищі живопису, архітектури і скульптури.

В 1908 році переїхав до Парижа, де продовжив освіту у Паризькій мистецькій школі. У Парижі оселився в колонії художників «Вулик» (фр. «La Ruche»), де також мешкали художники — вихідці з України Володимир Баранов-Росіне, Соня Делоне, Натан Альтман. Там познайомився з Амедео Модільяні, А. Годьє-Бжеско та іншими. Він відкрив в 1910 році у Парижі власну школу і, як перший кубічний скульптор, увів у скульптуру нові естетичні елементи — моделювання простору, вглиблені форми і прозорість.[12]

У 1910 році здійснив велику подорож з виставкою своїх робіт Італією, Швецією, Францією, Німеччиною, Чехословаччиною і в тому самому році відбулася перша персональна виставка Архипенка у Гаґені (Німеччина).

У 1912–1914 роках Архипенко викладав у власній Школі мистецтв у Парижі. 1914 року переїхав до Ніцци.

У 1920 році брав участь у дванадцятому Венеційському бієнале (Італія).

У 1921 заснував власну Школу мистецтв у Берліні.

Від 1923 року мешкав у США, де 1924 року у Нью-Йорку відкрив школу пластики, згодом викладав у Чиказькій школі індустріальних мистецтв та університеті в Канзас-Сіті.

Родоначальник кубізму в скульптурі («Боксери», 1914; «Солдат іде», 1917), працював у манері конструктивізму, абстракціонізму та інших новітніх мистецьких течій («Жінка», 1918; «Жозефіна Бонапарте», 1935; «Заратустра», 1948; «Балерина», 1957). Створив новий різновид рельєфної різьби — так зване «скульптомалярство» («Купальниця», 1915; «Жінка, що стоїть», 1919), відкрив і обґрунтував принципи рухомого малярства, сконструював особливий механізм — «архипентуру».

У 1920–1930-х роках брав участь у художніх виставках в Радянській Україні, працював над пам'ятниками Т. Шевченку, І. Франку, князю Володимиру Святославичу для парку в Чикаго. За життя Архипенка відбулося 130 його персональних виставок.

У 1933 році взяв участь в оформленні Українського павільйону на виставці «Століття прогресу» у Чикаго, що тривала від 14 до 20 серпня 1933 року, де в окремому «Будинку Архипенка» розгорнулася його персональна виставка; там було представлено 44 роботи майстра.

Помер у Нью-Йорку, де й похований на кладовищі Вудлон.

Творчість і вплив[ред. | ред. код]

Більшості його композицій властива манера кубізму, конструктивізму й абстракціонізму.

Творчість Архипенка мала великий вплив на розвиток модерністського мистецтва, у тому числі архітектури та дизайну в країнах Європи та Америки. Твори Архипенка перевернули світові уявлення початку XX століття про скульптуру. Саме Архипенко вперше «склав» єдину форму з різних нееквівалентних форм, вводячи у композиції скло, дерево, метал, целулоїд. Пластика, рух, проявлена конструкція і конструктивність, ліричність — основні риси його творів, які високо оцінили сучасники — Гійом Аполлінер, Пабло Пікассо, Фернан Леже, М. Дюшан, Роберо та Соня Делоне, Олександр Родченко, Павло Ковжун, послідовники та дослідники.

Його твори визначаються динамізмом, лаконічністю композиції й форми; він запровадив у скульптуру поліхромію, увігнутість і отвір, як виражальні елементи скульптури; синтетичні об'ємні рухомі конструкції (Медрано): «Танок», «Анжеліка», погруддя Т. Шевченка, І. Франка.

Ряд творів, зокрема «Танок», серії жіночих скульптурних портретів, скульптурні портрети князя Володимира Святого, Т. Шевченка, І. Франка, виконано в реалістичній манері.

Реалістичні тенденції знайшли вияв у серії пластичних жіночих торсів (1916, 1922) та портретів (Т. Шевченка, 1923, 1933; І. Франка, 1925; диригентів В. Менгельберга, 1925; В. Фуртвенглера, 1927).

Твори Архипенка зберігаються в багатьох музеях світу, а також у Національному художньому музеї України, Національному музеї у Львові; їх мають за честь експонувати найпрестижніші музеї та галереї світу: Центр Помпіду в Парижі, музей Modern Art та галерея Соломона, Гугенгайма в Нью-Йорку, музеї Стокгольма, Берліна, Тель-Авіва, Москви.

Ім'я О. Архипенка посідає гідне місце в шерезі Митців XX століття, поряд із Матіссом, Пікассо, Браком, Лєже, Малевичем. Його вважали вчителем майстри світової скульптури: Манцу, Джакометті, Мур, Колдер, Кавалерідзе.

У пам'ять про Олександра Архипенка в Києві встановлено пам'ятний знак «Повернення Архипенка» у вигляді копії одного з його жіночих образів. Знак знаходиться у відкритому атріумі бізнес-центру «Київ-Донбас» (вул. Євгена Чикаленка, 42).

Понад півстоліття ім'я Архипенка офіційне мистецтвознавство замовчувало в Україні — так само як імена К. Малевича, Б. Кандинського, О. Екстер, Д. Бурлюка, М. Бойчука. Їхні образи існували в переказах старшого покоління художників. Вони були не лише героями міфів про свободу, але й активно впливали на формування нової художньої думки в мистецькому андеграунді за радянських часів, а особливо в пострадянське десятиліття.[13]

Вшанування[ред. | ред. код]

Ювілейна монета НБУ присвячена Олександру Архипенку

Ім'ям скульптора названо вулицю в Оболонському районі Києва і вулицю в місцевості Софіївка у Львові.

9 листопада 2017 року Національний банк України ввів в обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні, присвячену митцю. На реверсі монети зображено його портрет[14].

30 травня 2017 року на державному рівні в Україні відзначалась пам’ятна дата — 130 років з дня народження Олександра Архипенка (1887—1964), скульптора та художника[15].

Галерея[ред. | ред. код]

  • Жінка, що вкладає волосся («Lady combing her hair»)
    Жінка, що вкладає волосся («Lady combing her hair»)
  • Бюст Карла фон Вайнберга (Carl von Weinberg) (1961)
    Бюст Карла фон Вайнберга (Carl von Weinberg) (1961)
  • Гондольєр
    Гондольєр
  • Гондольєр. Музей мистецтв Метрополітен
    Гондольєр. Музей мистецтв Метрополітен

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118649949 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Alexander Archipenko
  3. ↑ а б Aleksandr Archipenko // Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2017. — ISBN 978-0-19-977378-7 — doi:10.1093/BENZ/9780199773787.ARTICLE.B00006597
  4. ↑ а б http://vocab.getty.edu/page/ulan/500022523
  5. ↑ а б https://rkd.nl/explore/artists/2295
  6. ↑ https://www.sfmoma.org/artist/Alexander_Archipenko/
  7. ↑ http://www.moma.org/collection/works/18203
  8. ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/483409
  9. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/412640
  10. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  11. ↑ Архипенко, Олександр Порфирович. ВУЕ (укр.). Процитовано 4 червня 2022.
  12. ↑ Певний Б. «Олександер Архипенко», «Крилаті», журнал юнацтва, червень, 1969. — ч. 6.
  13. ↑ Дзеркало тижня. № 48 (372) 8 — 14 грудня 2001 «Скульптурний портрет епохи». Автор: Ольга Петрова.[недоступне посилання з червня 2019] перевірено 2009-06-12.
  14. ↑ Національний банк України. Офіційне представництво. Олександр Архипенко. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017.
  15. ↑ Постанова Верховної Ради України від 22 грудня 2016 року № 1807-VIII «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2017 році». Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 6 лютого 2018.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Архипенко_Олександр_Порфирович&oldid=40385219