French
DeutschАртур Кларк — Вікіпедія
.svg){kind=small}
.png){kind=small}
А́ртур Ча́рльз Кла́рк (англ. Sir Arthur Charles Clarke; 16 грудня 1917, Майнхед[en], Велика Британія — 19 березня 2008, Коломбо, Шрі-Ланка) — англійський та шрі-ланкійський письменник-фантаст, футуролог, науковець та винахідник. Писати почав після війни, з однаковим успіхом виступивши в науковій фантастиці (НФ) та науково-популярній літературі (Кларк жалкував, що вчасно не запатентував ідею космічних супутників зв'язку, висловлену ним в одній зі статей); єдиний «нефантастичний» роман Кларка — «Шлях стеження» (Glide Path, 1963), присвячений історії відкриття радару. Лауреат Міжнародної премії з фантастики за книгу «Дослідження космосу» (The Exploration of Space, 1951) та премії Калингі (ЮНЕСКО) за досягнення в популяризації науки (1962). Почесний доктор коледжу Бівер у Гленсайді (штат Пенсільванія). Нагороджений орденом Британської імперії (1989). З 1950 року — професійний письменник. Перші НФ публікації — «Лазівка» (1946) і «Рятувальний загін» (1946). Автобіографічні — «Погляд з Серендипу» (View from Serendip, 1978) і «Дивовижні дні: науково-фантастична автобіографія» (Astounding Days: A Science Fictional Autobiography, 1989). Також відомий спільною роботою зі Стенлі Кубриком над створенням культового науково-фантастичного фільму «Космічна одіссея 2001» (1968). У 1998 році Кларк отримав лицарське звання від королеви Єлизавети II. За заслуги перед жанром Кларка названо 7-м Гросмейстром фантастики (1986) та було включено Залу слави фантастики та Залу слави Першого фендому.
Артура Кларка, поряд з Айзеком Азимовом і Робертом Гайнлайном називають «великою трійкою» наукових фантастів, що зробили значний вплив на жанр в середині XX століття. Кларк є першим лауреатом премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (1986), що народився поза межами США та не був громадянином цієї країни.
Біографія[ред. | ред. код]
.jpg)
Народився 16 грудня 1917 року Майнхеді, графство Сомерсет. Після закінчення школи працював аудитором у лондонській скарбі́вні. Кларк входив до Британського міжпланетного товариства (British Interplanetary Society, BIS), що займалося пропагандою ідеї космічних польотів. Наприкінці 1930-х років Артур почав писати бюлетені товариства і перші фантастичні твори.
Після початку Другої світової війни був призваний на військову службу до Королівських ВПС, де служив у званні лейтенанта. Брав участь у роботах зі створення радара, а також випробувань автоматичної системи посадки літаків. У 1945 у статті «Позаземні передавачі» (Extra-terrestrial Relays) описав свою ідею всесвітнього супутникового зв'язку, що прославила Кларка як науковця. Після війни повернувся до Британського міжпланетного товариства, яке очолював у 1946—1947 та 1950—1952 роках. Дебютував у фантастиці оповіданнями «Лазівка» і «Рятувальний загін» (1946). Був одним із засновників і активістів британського фендому наукової фантастики. З відзнакою закінчив Кінгс-коледж у Лондоні за фахом фізика і математика в 1948 році.
15 червня 1953 Артур Кларк одружився з Мерилін Мейфілд, але шлюб тривав лише півроку, після чого пара розлучилася. У 1954 році Кларк написав Гаррі Векслеру, керівнику відділу наукових досліджень американського метеорологічного бюро (Scientific Services Division, U.S. Weather Bureau), пропозицію використовувати штучні супутники для створення прогнозів погоди. Векслер після цього став активним прибічником мирного використання ракет і супутників з метою метеорологічної розвідки.
У 1956 році Кларк переїхав на Цейлон (тепер Шрі-Ланка), а в 1960-х роках отримав громадянство Шрі-Ланки. Жив у Коломбо. На той час Кларк захоплювався темою океану і вважав, що підводні плавання мають багато спільного з перебуванням у космічній невагомості. За коротке оповідання «Зірка» (The Star,1955) 1956 року отримав премію «Г'юго». За період 1950-1970-х років створив більшість романів, які прославили його в галузі наукової фантастики: романи: «Кінець дитинства» (1953), «Місто і зірки» (1956), «Побачення з Рамою» (1973), «Фонтани Раю» (1979). Крім того в цей час було створено велику кількість оповідань від сатиричних до жорстко науково-фантастичних. Артур Кларк зробив свій внесок до кінофантастики, ставши одним із творців знаменитої «Космічної Одіссеї 2001 року» (1968), знятої Стенлі Кубриком. Того ж року Кларк опублікував роман «2001: Космічна Одіссея», написаний на основі власного сценарію.
Кларк активно цікавився досягненнями науки й техніки, зокрема астрономії та астронавтики. Наприкінці 1960-х — початку 1970-х років разом з радіокоментатором Волтером Кронкайтом і астронавтом Волтером Ширрою вів репортажі про польоти космічних кораблів програми «Аполлон» для телерадіомережі CBS. Як популяризатор науки, Артур Кларк створив велику кількість наукових і науково-популярних книг на тему космосу, його досліджень і колонізації, а також збереження природи океанів. Вважається, що саме у творах Кларка вперше була описана ідея «космічного ліфта». У 1962 став лауреатом премії Калінґи за досягнення в популяризації науки.
Також Кларк цікавився кібернетикою, новітніми засобами зв'язку. У 1980-ті активно користувався персональним комп'ютером і електронною поштою.
У 1986 було засновано «Премію Артура Кларка», що присуджується за найкращий науково-фантастичний роман, опублікований у Великій Британії. 1989 року Кларк став командором Ордену Британської імперії, і довгий час був єдиним письменником-фантастом, удостоєним такої почесті. У 1998 році був посвячений у лицарі.
Більшість пізніх творів, 1990-2000-х років, було написано Кларком у співавторстві, зокрема з фахівцем НАСА Джентрі Лі та письменником Стівеном Бекстером. Критики зауважували, що ці твори помітно менш якісні за написані Кларком одноосібно, хоча кожен наступний був більш майстерним. В останні роки життя Артур Кларк унаслідок поліомієліту не міг ходити, проте продовжував писати й листуватися. Помер 19 березня 2008 у віці 90 років.
Останній роман Кларка «Остання теорема» (2009), написаний у співавторстві з іншим лауреатом найпрестижнішої премії «Гросмейстер фантастики» Фредеріком Полом, вийшов посмертно[7].
«Закони Кларка»[ред. | ред. код]
У книзі «Профілі майбутнього» («Profiles of the Future», 1962) Артур Кларк сформулював так звані Закони Кларка, згідно яких розвивається сучасна наука:
- Перший закон. Якщо заслужений, але старий науковець каже, що щось є можливим, він майже напевно має рацію. Якщо ж він говорить, начебто щось є неможливим, то, найімовірніше, він помиляється.
- Другий закон. Єдиний спосіб встановити межі можливого — спробувати вийти за ці межі.
- Третій закон. Будь-яку досить розвинену технологію неможливо відрізнити від магії.
Стосунки з Радянським союзом[ред. | ред. код]
У СРСР Артур Кларк був одним з найбільш опублікованих російською мовою західних фантастів і вважався «прогресивним». Більшість його нових романів майже відразу виходили в журналі «Техника — молодёжи» (укр. Техніка — молоді), з головним редактором якого, Василем Захарченком, Кларк був знайомий особисто. У 1984 році «Техника — молодёжи» почала публікацію роману Кларка «2010: Одіссея 2», проте ця публікація стала для редакції журналу катастрофою. Роман був присвячений автором космонавтові Олексію Леонову і академікові А. Д. Сахарову, який перебував у засланні. Присвячення Сахарову з публікації прибрали, проте ані перекладачі, ані редактори не звернули увагу, що всі російські персонажі роману носили імена відомих на Заході дисидентів. Після виходу в журналі другої частини публікація роману була припинена цензурою, редакцію розігнали, а Василя Захарченка звільнили[8].
Основні твори[ред. | ред. код]
Цикли романів[ред. | ред. код]
- «Космічна Одіссея»:
- 2001: Космічна Одіссея (2001: A Space Odyssey, 1968)
- 2010: Одіссея 2 (2010: Odyssey Two, 1982)
- 2061: Одіссея 3 (2061: Odyssey Three, 1987)
- 3001: Остання одіссея (3001: The Final Odyssey, 1997)
- «Рама»
- Побачення з Рамою (Rendezvous With Rama, 1973)
- Рама II (Rama II, в співавторстві з Джентрі Лі, 1989)
- Сад Рами (The Garden of Rama, в співавторстві з Джентрі Лі, 1991)
- Рама, що з'явився (Rama Revealed, в співавторстві з Джентрі Лі, 1993),
- «Одіссея часу»
- Око часу (Time's Eye, в співавторстві зі Стівеном Бакстером, 2003)
- Сонячна буря (Sunstorm, в співавторстві зі Стівеном Бакстером, 2005)
- Першонароджені (Firstborn, в співавторстві зі Стівеном Бакстером, 2007)
Окремі романи[ред. | ред. код]
- Прелюдія до космосу (Prelude to Space, 1951)
- Піски Марса (Sands of Mars, 1951)
- Острови у небі (Islands in the Sky, 1952)
- Кінець дитинства (Childhood's End, 1953)
- Велика глибина (The Deep Range, 1954)
- Світло Землі (Earthlight, 1955)
- Місто та зірки (The City and the Stars, 1956) перероблений з повісті «Проти приходу ночі» (Against the Fall of Night, 1948)
- Місячний пил (A Fall of Moondust, 1961)
- Острів дельфінів (Dolphin Island, 1963)
- Земля Імперська (Imperial Earth, 1975)
- Фонтани раю (The Fountains of Paradise, 1979)
- Пісні далекої Землі (The Songs of Distant Earth, 1986)
- Колиска (Cradle, в співавторстві з Джентрі Лі, 1988)
- Привид з великих мілин (The Ghost From the Grand Banks, 1990)
- По той бік ночі (Beyond the Fall of Night, в співавторстві з Грегорі Бенфордом, 1990)
- Молот бога (The Hammer of God, 1993)
- 10 балів за шкалою Ріхтера (Richter 10, в співавторстві з Майком Маккві, 1996)
- Тригер (The Trigger, в співавторстві з Майклом К'юбом-Макдавеллом, 1999)
- Світло інших днів (The Light of Other Days, у співавторстві із Стівеном Бекстером, 2000)
- Рифи Тапробани (The Reefs of Taprobane, 2002)
- Остання теорема (The Last Theorem, 2008) (з Фредеріком Полом)
Екранізації[ред. | ред. код]
- Космічна одіссея 2001 року (за оповіданням «Страж» і іншими оповіданнями, паралельно до фільму було написано однойменний роман; у титрах не згадується; 1968)
- 2010 (1984)
- Сутінкова зона (телесеріал, епізод «Зірка», 1985—1989)
- Артур Кларк: До 1001 (1993)
- В космічній пастці (1994) (за оповіданням «Межа міцності»)
- Кольори нескінченності (1995)
- Побачення з Рамою (2009, анонсований)
- Побачення з Рамою (2003)
- Кінець дитинства (міні-серіал 2015)
Див. також[ред. | ред. код]
- Олаф Стейплдон, британський письменник, філософ
- 4923 Кларк — астероїд, названий на честь письменника
Переклади українською[ред. | ред. код]
- Артур Кларк. Пісні далекої Землі / пер. з англ. Вадим Хазін // Всесвіт. — 1993. — № 3/4. — С. 3—108.
- Артур Кларк. 2001. Космічна одіссея. Переклад з англійської: Вікторія Зенгва. Харків: КСД, 2017. — 224 с. ISBN 978-617-12-1658-7[9]
- Артур Кларк. «2010: друга Одіссея». Переклад з англійської: Вікторія Зенгва. Харків: КСД, 2017. — 224 с. ISBN 978-617-12-3361-4
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Gregersen E. Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Writer Arthur C Clarke dies at 90 — BBC News, 2008.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ twas.org
- ↑ «Остання теорема» Артура Кларка вийде 4 серпня [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.] — Друг читача, 09.07.2008
- ↑ Артур Кларк «2010: Одиссея Два». «Лаборатория Фантастики». Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.(рос.)
- ↑ Анонси і новинки фантастичного книговидання: Листопад — початок грудня 2016 [Архівовано 9 грудня 2017 у Wayback Machine.] — Світ фантастики, 07.12.2016
Джерела[ред. | ред. код]
- Артур Кларк про ХХІ століття // Вісник Національної академії наук України. — 2001. — № 3. — С. 55-58.
- Arthur C. Clarke. NNDB. Архів оригіналу за 14.01.2010. Процитовано 14.04.2016.(англ.)
- Помер відомий фантаст Артур Кларк [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.] — Obozrevatel, 19 березня 2008
- Arthur C Clarke, writer and futurist, dies at 90. The Guardian. 19.03.2008. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 14.04.2016.
{{cite web}}:|ім'я=з пропущеним|ім'я=(довідка) (англ.) - Sci-fi guru Arthur C. Clarke dies at 90. NBCNews.com. NBC. 19.03.2008. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 14.04.2016.
{{cite web}}:|ім'я=з пропущеним|ім'я=(довідка) (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Кларк Артур Чарлз // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 762. — ISBN 966-692-578-8.
 | Вікіцитати містять висловлювання від або про: Артур Кларк |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Артур Кларк |
- The Arthur C. Clarke Foundation / Фундація Артура С. Кларка [Архівовано 25 липня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- Артур Кларк на сайті IMDb (англ.)
- Arthur C. Clarke, Author Who Saw Science Fiction Become Real, Dies at 90. The New York Times. 19.03.2008. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 14.04.2016.
{{cite web}}:|ім'я=з пропущеним|ім'я=(довідка) (англ.) - Arthur C. Clarke, 90; scientific visionary, acclaimed writer of '2001: A Space Odyssey'. Los Angeles Times. 19.03.2008. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 14.04.2016.
{{cite web}}:|ім'я=з пропущеним|ім'я=(довідка) (англ.) - Sir Arthur C. Clarke Biography. ArthurCClarke.net. Архів оригіналу за 26.03.2016. Процитовано 14.04.2016. (англ.)
- Нагорода імені Артура Кларка. The Arthur C. Clarke Award. Архів оригіналу за 15 квітня 2020. Процитовано 14.04.2016. (англ.)
- Українські переклади Артура Кларка [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.] на сайті видавництва «КСД»
- Українські переклади Артура Кларка [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.] у е-бібліотеці «Чтиво»
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||
|
