French
DeutschАравійське море — Вікіпедія
 | |
| 16° пн. ш. 64° сх. д. / 16° пн. ш. 64° сх. д. | |
| Розташування | Індійський океан |
|---|---|
| Довжина | 2400 км |
| Площа | 3683 тис. км² |
| Найбільша глибина | 5203 м |
| Середня глибина | 2734 м |
| Об'єм | 10 070 тис. км³ |
| Впадаючі річки | Інд, Дашт |
 | |
 Аравійське море у Вікісховищі | |
Аравійське море (англ. Arabian Sea) — напівзамкнене окраїнне море Індійського океану, між півостровами Сомалі, Аравійським та Індостан[1]. Омиває береги Ємену, Оману, ОАЕ, Ірану, Пакистану, Індії, Джибуті, Сомалі. Площа 3683 тис. км²[1]. Середня глибина 2734 м, найбільша — 5203 м[2][3]. Об'єм води 10 070 тис. км³. Солоність морської води досить висока — 35,8-36,5 ‰[1][3].
Назва[ред. | ред. код]
Аравійське море у різні часи було відоме європейським та азійським мореплавцям під різними назвами: Еритрейське[4], Сіндху Сагар (море Сіндху)[5], Зелене, Оманське, Перське та Індо-Арабське море[6].
Фізико-географічне положення[ред. | ред. код]
Межі й протоки[ред. | ред. код]
Острови[ред. | ред. код]
Островів мало, усі вони розташовані поблизу берегів. Найбільші групи островів: Сокотра, Лаккадівські[1].
Береги[ред. | ред. код]
Береги високі, скелясті, місцями низовинні дельтові, місцями зручні бухти й затоки[2]. Найбільші затоки[2]:
- Аденська затока на заході, сполучається Баб-ель-Мандебською затокою з Червоним морем;
- Оманська затока на північному заході, сполучається Ормузькою протокою з Перською затокою
- Кач на північному сході;
- Камбейська затока на північному сході.
Річковий стік[ред. | ред. код]
Найбільшою річкою басейну Аравійського моря є Інд, що впадає на північному сході[3].
Геологія і рельєф дна[ред. | ред. код]
Тектоніка[ред. | ред. код]
Характер залягання гірських порід земної кори в Аравійському морі, закономірність поєднань та взаємодії її структурних елементів різного порядку, від дрібних складок та розривів — до розломів, викликають досить сильні землетруси. Так, 01 березня 2024 року, о 19:29:45 (за київським часом), Головним центром спеціального контролю ДКАУ зареєстровано дуже сильний землетрус магнітудою 5,9 балів (за шкалою Ріхтера) з району розлому Оуена, Аравійське море, гіпоцентр якого залягав на глибині 10 км[7].
Рельєф дна[ред. | ред. код]
Донні відклади[ред. | ред. код]
Корисні копалини[ред. | ред. код]
Клімат[ред. | ред. код]
Східна і південна акваторія моря лежать в субекваторіальному, а північна і західна — в тропічному кліматичному поясі[8]. Умовна межа проходить по лінії від Африканського рогу до дельти Інду[9]. У східній частині влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Сезонні амплітуди температури повітря незначні. У літньо-осінній період часто формуються тропічні циклони[9]. Західна частина моря знаходиться під впливом тропічних повітряних мас. Це жарка посушлива зона з великими добовими амплітудами температури повітря. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри. У теплий сезон утворюються тропічні циклони[9]. Атмосферні опади: на заході в умовах тропічного клімату 25-125 мм на рік; на сході — до 3000 мм[3].
Зима[ред. | ред. код]
Зима — ясна, суха.
Літо[ред. | ред. код]
Літо — хмарне, дощове, з штормовими вітрами і тропічними циклонами (квітень — листопад).
Гідрологія[ред. | ред. код]
Температура води[ред. | ред. код]
Температура води від +22 +29 °C.
Водні маси[ред. | ред. код]
Під впливом глибинних вод Червоного моря і Перської затоки в Аравійському морі на глибинах до 1500 м температура морської води перевищує +5 °C, солоність — більша за 35,0 ‰[3].
Конвекція[ред. | ред. код]
Морські течії[ред. | ред. код]
Течії в поверхневому шарі спрямовані взимку на південний захід, в північній частині моря утворюється антициклональний колообіг; влітку — на північний схід, в північній частині моря — циклональний колообіг[1][3].
Припливи й хвилювання[ред. | ред. код]
Припливи — неправильні, подобові (до 5,1 м).
Льодовий режим[ред. | ред. код]
Гідрохімія[ред. | ред. код]
Солоність[ред. | ред. код]
Солоність — 35,8—36,5 ‰.
Біологія[ред. | ред. код]
В акваторії моря виділяють наступні екорегіони в індо-західнотихоокеанській морській зоогеографічній провінції: Аденської, Перської і Оманської заток, східноаравійське і західноіндійське узбережжя, район Мальдівських островів[10].
З зоогеографічного погляду донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до індо-західнопацифічної області тропічної зони[11].
Водяться дюгонь, летючі риби, тунець, меч-риба, оселедці, вітрильники[1].
Історія[ред. | ред. код]
Господарське використання[ред. | ред. код]
Судноплавство[ред. | ред. код]
Порти[ред. | ред. код]
Порти: Мумбаї (Бомбей), Карачі, Абадан, Аден[1][2].
Рибальство[ред. | ред. код]
Розвинуте рибальство (тунець, меч-риба та інша).
Енергетика[ред. | ред. код]
Нафтовидобувна промисловість[ред. | ред. код]
Рекреація і туризм[ред. | ред. код]
Геополітична складова[ред. | ред. код]
Дослідження[ред. | ред. код]
Стихійні лиха[ред. | ред. код]
Екологія і охорона природи[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Аравійське море // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б в г Аравийское море // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ а б в г д е (рос.) Аравийское море // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — Т. 1 : Ааре — Дятьково. — 563 с.
- ↑ The Periplus of the Erythraean Sea:Travel and Trade in the Indian Ocean by a Merchant of the First Century. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 25 червня 2014.
- ↑ Geographica Indica — The Arabian Sea. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 11 березня 2021.
- ↑ Аравийское море // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ 01 березня 2024 року зареєстровано землетрус з району розлому Оуена, Аравійське море. 01.03.2024
- ↑ Атлас 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- ↑ а б в (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- ↑ (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
- ↑ (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
Література[ред. | ред. код]
- (рос.) Богданов Д. В. Океаны и моря накануне XXI века (Человек и окружающая среда). — М. : Наука, 1991. — 128 с. ISBN 5-02-002065-6.
- (рос.) Суховей В. Ф. Моря мирового океана. — Л. : Гидрометеоиздат, 1980. — 288 с.
- (рос.) Муромцев А. М. Основные черты гидрологии Индийского океана. — Л., 1959.
- (англ.) Wooster W. S., Schaefer М. В., Robinson М. К., Atlas of the Arabian sea for Fishery Oceanography, La Jolla, 1967.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аравійське море |
- (рос.) Аравійське море [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] — в публікаціях часопису «Вокруг света».
| |||||||||||||||||||
|
