French
DeutschАньєс Жауї — Вікіпедія
| Аньєс Жауї | |
|---|---|
| фр. Agnes Jaoui | |
 Аньєс Жауї на Каннському кінофестивалі, 2015. | |
| Дата народження | 19 жовтня 1964 (59 років) |
| Місце народження | Антоні, О-де-Сен, Франція |
| Громадянство |  Франція |
| Професія | акторка, режисерка, сценаристка, співачка |
| Alma mater | Курси Флоран і Ліцей Генріха IV |
| Член у | Collectif 50/50d[1] |
| IMDb | ID 0418450 |
| «Сезар» (1994, 1997, 1998, 2001) «Премія «Люм'єр»» (2001) | |
 Висловлювання у Вікіцитатах  Аньєс Жауї у Вікісховищі | |
Аньє́с Жауї́ (фр. Agnes Jaoui, нар. 19 жовтня 1964, Антоні О-де-Сен, Франція) — французька акторка театру та кіно, режисерка, сценаристка та співачка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Аньєс Жауї народилася 19 жовтня 1964 року в місті Антоні поблизу Парижу. Її батько, тунісець Юбер Жауї, створив в будинку творчу, богемну атмосферу, що спочатку стала природною для Аньєс і її брата Лорана[2]. В 15-річному віці Аньєс вступила на театральні курси до Паризької школи драматичного мистецтва Курси Флоран (фр. Cours Florent). У 17 років, збираючись до вступу в Консерваторію для подальшого вивчення сценічних дисциплін, Жауї проходить літературну підготовку в паризькому Ліцеї Генріха IV[2].
Дебютувала в кіно у 19 у фільмі Поля Бужена «Сокіл» (1987), де також дебютував Венсан Ліндон. Через рік Жауї переїжджає до Нантера, де продовжує акторське навчання, практикуючись у місцевому театрі д'Амандьє (Théâtre des Amandiers de Nanterre), яким у той час керує Патріс Шеро.
На репетиції одній з п'єс Жауї зустрічає Жана-П'єра Бакрі[3], з яким поєднується шлюбом та спільною справою. В співавторстві з ним написала п'єсу «Кухня і залежність». Через деякий час — новий спільний твір «Сімейна схожість». Цю роботу чекав ще більший успіх, вона завоювала премію Мольєра, потім вийшла на екран, а згодом отримала відразу три премії «Сезара».
У 1993 році режисер Ален Рене запрошує творчий тандем Жауї-Бакрі адаптувати для кіно серію з 8 п'єс англійського драматурга Алена Ейкбурна «Інтимні обміни» (Intimate Exchanges). Вісім історій увійшли до фільму «Палити/Не палити», в якому зіграли П'єр Ардіті та Сабіна Азема. Ця стрічка принесла Жауї з чоловіком премію «Сезар» — за найкращий сценарій 1994 року.
Глядацький успіх до Жауї приходить у 1996 році, після виходу .фільму Седріка Клапіша, поставленого за п'єсою Жауї і Бакрі «Сімейна атмосфера», за який творча пара у 1997 році отримала другу премію «Сезар». У тому ж році Жауї і Жан-П'єр знову працюють з Аленом Рене над фільмом «Відомі старі пісні», де вони вже не лише автори, але й актори. Завдяки цьому проєкту у 1998-му кожен з учасників творчої пари отримує свій третій «Сезар» за найкращий сценарій, а Жауї присуджена її перша «акторська» статуетка за роль другого плану.
Фільм 2000 року «На чужий смак», який стає режисерським дебютом Жауї, приносить своїм творцям чотири премії «Сезар», у тому числі за найкращий фільм 2001 року, а також декілька міжнародних нагород і номінацію на «Оскар» як найкращий іноземний фільм.
У 2004 році Жауї знімає свій другий фільм — «Подивись на мене». Фільм демонструвався на Каннському кінофестивалі у 2004 році і отримав приз за найкращий сценарій.
Фільмографія[ред. | ред. код]
- Режисер
- 2000 — На чужий смак / Le Goût des autres
- 2004 — Подивись на мене / Comme une image
- 2008 — Розкажи мені про дощ / Parlez-moi de la pluie
- Сценарист
- 1993 — Палити/Не палити / Smoking — No Smoking
- 1993 — Кухня і залежність / Cuisine et dépendances
- 1996 — Сімейна атмосфера / Un Air de famille
- 1997 — Відомі старі пісні / On connaît la chanson
- 2000 — На чужий смак / Le Goût des autres
- 2004 — Подивися на мене / Comme une image
- 2008 — Розкажи мені про дощ / Parlez-moi de la pluie
- 2013 — Наприкінці казки / Au bout du conte
- 2014 — Мистецтво фуги / L'art de la fugue
- Акторка
- 2015 — На плаву / Comme un avion — Летиція
- 2014 — Мистецтво фуги / L'art de la fugue — Аріель
- 2013 — Наприкінці казки / Au bout du conte — Маріанна
- 2008 — Розкажи мені про дощ / Parlez-moi de la pluie — Агата Вілланова
- 2005 — Будинок Ніни / La Maison de Nina — Ніна
- 2004 — Подивись на мене / Comme une image — Сільвія
- 2004 — Роль її життя / Le Rôle de sa vie — Езізабет Беккер
- 2003 — 24 години з життя жінки / 24 heures de la vie d'une femme — Марі Коллінз-Браун
- 2000 — На чужий смак / Le Goût des autres — Мані
- 2000 — Видна жінка / Une Femme d'exterieur — Франсуаза
- 1998 — На пробіжці / On the Run — Кірстін
- 1998 — Метод / La Méthode — Сесіль
- 1997 — Кузен / Le Cousin — Клодін Дельво
- 1997 — Відомі старі пісні / On connaît la chanson — Камілла
- 1997 — Переїзд / Le Déménagement — Клер
- 1996 — Сімейна атмосфера / Un Air de famille — Бетті Менар
- 1993 — Кухня і залежність / Cuisine et dépendances — Шарлотта
- 1987 — Отель де Франс / Hôtel de France — мадам Бугеро
- 1987 — Сокіл / Le Faucon — Сандра
Визнання[ред. | ред. код]
| Рік | Нагорода | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|---|
| 1994 | Премія «Сезар» | Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (разом з Жаном-П'єром Бакрі) | Палите/Не палити | Перемога |
| 1997 | Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (разом з Седріком Клапішем та Жаном-П'єром Бакрі) | Сімейна атмосфера | Перемога | |
| Найкращий акторка другого плану | Номінація | |||
| Премія «Люм'єр» | Найкращий сценарій (разом з Седріком Клапішем та Жаном-П'єром Бакрі) | Перемога | ||
| 1998 | Премія «Сезар» | Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (разом з Жаном-П'єром Бакрі) | Відомі старі пісні | Перемога |
| Найкраща акторка другого плану | Перемога | |||
| Європейський кіноприз | Найкращий сценарист (разом з Жаном-П'єром Бакрі) | Перемога | ||
| 2000 | Найкращий сценарист (разом з Жаном-П'єром Бакрі) | На чужий смак | Перемога | |
| 2001 | Премія «Сезар» | Найкращий фільм | Перемога | |
| Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (разом з Жаном-П'єром Бакрі) | Перемога | |||
| Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
| Найкраща акторка другого плану | Номінація | |||
| Давид ді Донателло | Найкращий іноземний фільм | Перемога | ||
| Премія «Люм'єр» | Найкращий фільм | Перемога | ||
| Найкращий режисер | Перемога | |||
| Найкращий сценарій | Перемога | |||
| Золота зірка французького кіно (Étoile d'Or) | Найкращий фільм | Перемога | ||
| Найкращий перший фільм | Перемога | |||
| 2004 | Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка | Подивись на мене | Номінація |
| Найкращий сценарій | Перемога | |||
| Європейський кіноприз | Найкращий сценарист | Перемога | ||
| Найкращий режисер | Номінація | |||
| Стокгольмський кінофестиваль | Найкращий сценарій (разом з Жаном-П'єром Бакрі) | Перемога | ||
| 2005 | Золота зірка французького кіно (Étoile d'Or) | Перемога | ||
| Премія «Сезар» | Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (разом з Жаном-П'єром Бакрі) | Номінація | ||
| 2013 | Кінофестиваль у Вальядоліді | Найкращий сценарій (разом з Жаном-П'єром Бакрі) | Наприкінці казки | Перемога |
| 2016 | Премія «Сезар» | Найкраща акторка другого плану | На плаву | Номінація |
Громадська позиція[ред. | ред. код]
У 2018 підтримала звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://collectif5050.com/les-signataires
- ↑ а б Klifa, Thierry (February 2000). Agnès Jaoui: L'art de vivre. Studio magazine (153): 124—129. ISSN 0982-8354.
- ↑ Lorrain, François-Guillaume (11 вересня 2008). Jaoui ne se laisse pas faire. Le Point. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 31 березня 2014.
- ↑ Повний перелік нагород і номінацій Аньєс Жауї [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] на IMDb
- ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аньєс Жауї |
- Аньєс Жауї на сайті IMDb (англ.)
- Аньєс Жауї [Архівовано 25 липня 2014 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné(фр.)
- Женщина дождя: интервью Аньєс Жауї [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.] (2010)(рос.)
| |||||||
.jpg)
| |||||||||||
