French
DeutschАнуров Олександр Герасимович — Вікіпедія
| Ануров Олександр Герасимович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 21 квітня 1914 Костянтинівка, Сантуринівська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія | |||
| Помер | 3 жовтня 1995 (81 рік) Київ, Україна | |||
| Громадянство |  Російська імперія СРСР Україна | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки | |||
| IMDb | nm0031671 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
| | ||||
Олекса́ндр Гера́симович Ану́ров (Онуров; 21 квітня 1914, Костянтинівка, Сантуринівська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 3 жовтня 1995, Київ, Україна) — український актор, Народний артист Української РСР (1976).
З життєпису[ред. | ред. код]
1932 року закінчив Київський художній інститут, у 1936—1939 роках служив в армії.
Працював у театрах:
- 1933—1936 — Вседонецький музично-драматичний театр (Маріуполь),
- 1939—1942 — Центральний театр Радянської армії, Москва,
- 1942—1944 — Театр Червоної армії Південно-Західного фронту,
- 1944—1953 — Одеський театр Червоної армії,
- 1953—1995 — актор Київського російського драматичного театру ім. Лесі Українки.
Знімався у кіно[ред. | ред. код]
- 1956 — «Полечко-поле»,
- 1957 — «Правда» — Дзержинський,
- 1958 — «НП. Надзвичайна подія»,
- 1958 — «Прапори на баштах»,
- 1958 — «Проста річ»,
- 1958 — «Вогняний міст»,
- 1959 — «Це було весною»,
- 1960 — «Врятуйте наші душі»,
- 1960 — «Кров людська — не водиця» — Симон Петлюра,
- 1960 — «Фортеця на колесах»,
- 1961 — «З днем народження»,
- 1962 — «Останні»,
- 1964 — «Зірка балету»,
- 1965 — «Хочу вірити»,
- 1968 — «Гольфстрім», в епізоді,
- 1968 — «Розвідники» — Клим Петрович
- 1970 — «Шлях до серця»,
- 1971 — «Де ви, лицарі?»,
- 1972 — «Пізнай себе»,
- 1972 — «Сімнадцятий трансатлантичний»,
- 1972 — «Не пройде і року…»,
- 1974 — «Важкі поверхи»,
- 1975 — «Народжена революцією», «Шість днів», 5 серія,
- «Дума про Ковпака» — 1973, 1975, 1976,
- 1977 — «Талант», в 4-й серії,
- 1978 — «Господиня» (фільм-спектакль),
- 1979 — «Прихована робота»,
- 1981 — «Жінки жартують серйозно»,
- 1981 — «Старі листи»,
- 1981 — «Танкодром»,
- 1982 — «Ніжність до ревучого звіра»,
- 1982 — «Шпаки»,
- 1983 — «Довге відлуння» (по твору Анатолія Михайленка),
- 1992 — «Про безтямне кохання, снайпера та космонавта».
Серед театральних робіт[ред. | ред. код]
- Давид Васильєв «Давним-давно» Олександра Гладкова, 1955,
- Солоний — «Три сестри» Антона Чехова, 1955,
- «Дерева помирають стоячи» Алехандро Касони, 1956,
- Беркут — «Гроші» Анатолія Софронова, 1956,
- Джонатан — «У пущі» Лесі Українки, 1957,
- Ружевський — «Соло на флейті» Івана Микитенка, 1959,
- Серебряков — «Дядя Ваня» Чехова, 1960,
- Орел — «Нас десь чекають» Олексія Арбузова, 1963,
- Лагунов — «Іду на грозу» Данила Граніна, 1963,
- Кліщ — «На дні» Максима Горького, 1963,
- Микола Жученко — «Київський зошит» Вадима Собка, 1963,
- Трохим — «Шануй батька свого» Віктора Лаврентьєва, 1964,
- Альба — «Дон Карлос» Фрідріха Шиллера, 1965,
- Коваленко — «Далекі вікна» Вадима Собка, 1967,
- Олександр Машков — «Традиційний збір» Віктора Розова, 1967,
- Лихобор — «Друге побачення» Собка, 1972,
- Доктор Макаров — «Варвари» Максима Горького, 1974,
- Прохор — «Генерал Ватутін», Любомира Дмитерка, 1974,
- Розкудланий чоловік — «Вечірнє світло» Арбузова, 1975,
- Шабельський — «Іванов» Антона Чехова, 1976,
- Доктор Бергман — «Надіятися» Юрія Щербака, 1979,
- Дід — «Не був, не входив, участі не брав» Юрія Макарова, 1982,
- Доролнов — «Пізнє кохання» Олександра Островського — 1982,
- Веллер Мартін — «Гра в джин» Дональда Кобурна, 1984,
- Корній Яковлєв — «Я прийшов дати вам волю» Василя Шукшина, 1984,
- Кукін — «Жанна» Олександра Галіна, 1989,
- Отець Віссаріон — «Савва» Леоніда Андреєва, 1990.
Нагороди[ред. | ред. код]
- «За оборону Сталінграда» — 1942,
- «За перемогу над Німеччиною» — 1945,
- «За доблесну працю» — 1965,
- орден «Знак Пошани» — 1967 та 26 мелали СРСР,
- Народний артист Української РСР — 1976
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Предаєвич Віра Леонідівна (1928—2003). Українська актриса театру і кіно. Народна артистка України (1996).
Син — Ануров Олександр Олександрович (1964—2015). Актор театру і кіно. Театральний режисер.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ануров Олександр Герасимович на сайті Kinopoisk
- Прес-центр[недоступне посилання з травня 2019]
- Кіно-театр [Архівовано 6 березня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Ануров (Онуров) Олександр Герасимович [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
|
