Антоніо Сант-Елія — Вікіпедія
Антоніо Сант-Елія | |
---|---|
Antonio Sant'Elia італ. Antonio Sant'Elia | |
Антоніо Сант-Елія, фото 1908 р. | |
Народження | 30 квітня 1888 |
Смерть | 10 жовтня 1916 (28 років) Монфальконе ° загиблий у бою |
Поховання | cemetery of Comod |
Країна | Італія |
Навчання | Академія Брери |
Діяльність | архітектор, композитор |
Праця в містах | Комо |
Архітектурний стиль | модернізм |
Найважливіші споруди | The Futurist Architecture Manifestod |
Нагороди | |
Антоніо Сант-Елія у Вікісховищі |
Анто́ніо Сант-Е́лія (італ. Antonio Sant'Elia 30 квітня, 1888, Комо — 10 жовтня, 1916, Монфальконе) — італійський архітектор початку 20 ст.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в місті Комо. 1906 року закінчив школу мистецтв і ремесел. Того ж року перебрався в місто Мілан, де три роки навчався в Художній академії Брера. В академії познайомився із Карло Карра, Маріо Кьяттоне, Леонрдо дюбревільє.
1912 року здав іспити і отримав ліцензію професора архітектурного проектування, що надало йому права бути викладачем в місті Болонья. 1912 року також встиг вибудувати віллу Елізіум в Брунате (Комо). 1913 року працює в Болоньї викладачем архітектурного проектування. Того ж року разом із своїм приятелем Маріо Кьяттоне відкрив у Мілані архітектурне бюро. 1914 року був запрошений Карло Карра та Умберто Боччоне до участі в художньому напрямку футуризм.
У період 1912-1914 років під впливом могутнього піднесення інженерної думки, урбанізму, міської і промислової архітектури у Сполучених Штатах створив власну серію проектів і архітектурних малюнків під назвою «Нове місто». Схожі тенденції мали і твори австрійських митців Отто Вагнера та Йосипа Марії Ольбріха.
Серія архітектурних проектів і малюнків Сант-Елії була репрезентовна на єдиній вистаці товариства «Нові тенденції». До виставки «Нові тенденції» встигли надрукувати каталог.
Маніфест футуризма[ред. | ред. код]
1914 року був оприлюднений «Маніфест футуризма» Філіппо Томмазо Марінетті, котрий був певною мірою створений Антоніо Сант-Елією. а його настанови були викладені ще у каталозі до виставки. Він пропонував свій варіант пафосного промислового експресіонізму. Це були цілі комплекси споруд, пов'язані разом новими шляхами і новими комунікаціями на різних рівнях терасами, мостами, віадуками.
Волонтером на війну і смерть[ред. | ред. код]
Антоніо Сант-Елія мав соціалістичні політичні уподовання. Але належав до покоління, що не знало війни в Італії і вважало, що нещастя, тюрми і смерть — це не для них, а для інших. Він покинув архітектурну творчість і пішов 1915 року волонтером у італійську армію, був зарахований у Ломбардський батальйон волонтерів велосипедистів і автомобілістів. Мав звання молодшого лейтенанта. Перебував на фронті в Альпах біля міста Віченца. У липні 1916 року за військові операції отримав срібну нагороду за військову хоробрість.
Був убитий 10 жовтня 1916 року в бою під Монфальконе. Похований разом із іншими на військовому цвинтарі загиблих бригади «Ареццо». Пізніше його перепоховали у місті Комо.
Більшість його архітектурних проектів не була здійснена. Але його проекти, збережені в Комо, помітно вплинули на архітектурне проектування декілької різних архітекторів. Проекти Сант-Елії вплинули також на декорації кінострічки «Метрополіс» 1927 року (кінорежисер — Фріц Ланг).
Галерея архітектурних проектів[ред. | ред. код]
- Антоніо Сант-Елія. «Будинок із зовнішніми ліфтами», проект 1914 р.
- Антоніо Сант-Елія. «Вокзал для трьох різновидів транспорту», проект 1914 р.
- Антоніо Сант-Елія. Житлові будинки, пов'язані чотирма різними магістралями
- Антоніо Сант-Елія. «Центральна елетростанція», малюнок 1914 р.
Джерела[ред. | ред. код]
- Caduti di Como nella Grande Guerra — Battesimo delle Aule Scolastiche, a cura del Comune di Como, 1929.
- Andrea Benzi, Niccolò Figundio, Il volontarismo di guerra e l'Associazione nazionale volontari di guerra a Como, ISVIG, 2007.
- La città Nuova. Oltre Sant'Elia, Catalogo Silvana Editoriale, 2013