French
DeutschАнтокольський Марко Матвійович — Вікіпедія
| Антокольський Марко Матвійович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Марк Антокольский | ||||
|
| ||||
| Народження | 2 (14) листопада 1840 Вільнюс, Російська імперія[1] | |||
| Смерть | 26 червня (9 липня) 1902[2] (61 рік) | |||
| Бад-Гомбурґ, Дармштадт, Гессен, Німеччина[3][4][5] | ||||
| Поховання | Преображенський єврейський цвинтарd | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
| Жанр | скульптура | |||
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв | |||
| Діяльність | скульптор | |||
| Роки творчості | 1850[2] — 1899[2]–1899[2] | |||
| Відомі учні | Борис Шац | |||
| Твори | Пам'ятник Петру I і Monument to Peter the Great in Arkhangelskd | |||
| Роботи в колекції | Музей Ізраїлю, Національний музей у Варшаві і Herzliya Museum of Contemporary Artd | |||
| Нагороди |  | |||
| | ||||
 Антокольський Марко Матвійович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Марко́ Матві́йович Антоко́льський, справжнє ім'я Мор́дух Матисович Антоко́льський (*2 листопада 1843, Вільно — †9 липня 1902) — російський скульптор-реаліст та викладач єврейського походження. Професор скульптури Петербурзької академії мистецтв.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Народився у Вільні в небагатій єврейській родині. Родина була релігійною і в домі розмовляли на їдиш. Марко (родиннє ім'я було Мо́рдух) був останньою, сьомою дитиною в родині. Його прізвище утворене за назвою віленського передмістя Antakalnis (російською «Антоколь»), більшість народів в Російській імперії тривалий час не мала власних прізвищ приблизно до 1861 року.
Малювати почав з дитинства, малював на всьому і нестримно, що викликало спротив в родині. Необорний потяг до малювання лише з роками почали визнавати і підлітка віддали на навчання до різьбяра по дереву.
Художня освіта[ред. | ред. код]
Про помічника в скульптурній майстерні прознала дружина віленського генерал-губернатора Назимова, що цікавилась мистецтвом. Вона і сприяла влаштуванню молодика на навчання у Петербурзьку академію мистецтв. Молодика-єврея прийняли в імперський художній заклад лише як вільного слухача.
З 1862 р. — вільний слухач Академії мистецтв. Під впливом Рєпіна, Кримського і Стасова зближується з передвижниками і створює ряд пластичних образів видатних діячів російської історії.
Творчість[ред. | ред. код]
Глибокою психологічною характеристикою відзначається скульптура «Іван Грозний» (1871), за яку йому було присуджено звання академіка. Монумент, статуя «Петро І» (1872) належить до найкращих творів російської реалістичної скульптури. З 1874 року, у зв'язку з хворобою, Марко Антокольський майже постійно жив в Італії і Франції, де працював над морально-етичними і філософськими темами («Христос перед народом», 1874; «Мефістофель», 1883). Образам людей, які боролися за високі людські ідеали, він часом надавав рис надто пом'якшених, мало не сентиментальних («Сократ», 1875; «Спіноза», 1882). Звернувшись знову до тем російської історії, створив видатні роботи — «Нестор-літописець» (1889), «Єрмак» (1891), де легендарний козак — покоритель Сибіру зображений людиною сміливою, відважною. Серед скульптурних портретів Антокольського — погруддя Тургенєва, Стасова, лікаря С. Боткіна.
Твори Антокольського зберігаються у Третьяковській галереї, Російському музеї (Санкт-Петербург), Київській картинній галереї та ін.
Обрані твори (неповний перелік)[ред. | ред. код]
_by_shakko_01.jpg)
- «Напад інквізиторів на євреїв», перша версія, 1863, віск
- «Єврей-швець», 1864, деревина
- «Хлопчик, що поцупив яблука в чужому кошику», 1864, деревина, кістка
- «Полеміка про Талмуд», 1868, віск, деревина
- «Напад інквізиторів на євреїв»,
- «Цар Іван Грозний», версії у гіпсі (знищена), у бронзі, у мармурі (1871, 1875)
- «Портрет В. В. Стасова», 1873
- «Христос перед натовпом», 1874, версії у мармурі і в бронзі
- «Смерть Сократа», 1875
- «Надгробок княгині Оболенської», 1876
- «Портрет барона М. Гинцбурга», 1878, барельєф
- «Половцов, державний діяч», мармур, погруддя
- «Письменник Іван Сергійович Тургенєв», 1880, гіпс
- «Філософ Спіноза», 1882, мармур
- «Ярослав Мудрий, київський князь», майоліка
- «Нєстор, літописець», 1890, мармур
- «Варажок Єрмак», 1891, бронза
- «Янгол» (надгробок Терещенка), 1895
- «Цар Олександр ІІ», 1896
- «Цар Олександр ІІІ»
- «Російська імператриця, дружина царя Олександра ІІІ»
- «Монумент Петру І» для міста Таганрог
- «Сестра Милосердя»
- «Монумент Гроту К.К, засновнику училища для сліпих дітей», Санкт-Петербург
Обрані твори (галерея)[ред. | ред. код]
-
-
Марко Антокольський. «Христос перед натовпом», мармур, Третьяковська галерея -
Марко Антокольський. «Мефістофель на скелі» -
Марко Антокольський. «Надгробок поета Надсона» -
Марко Антокольський. «Російська імператриця, дружина царя Олександра ІІІ».
_by_shakko_04.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Антокольский Марк Матвеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г RKDartists
- ↑ Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- ↑ RKDartists
- ↑ Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Марк Матвеевич Антокольский. Его жизнь, творення, письма и статьи. Под ред. В. В. Стасова. СПБ — М., 1905;
- Варшавский Л. Антокольский Марк Матвеевич. М.—Л., 1944.
Посилання[ред. | ред. код]
- Володимир Стасов. Нова російська статуя («Іван Грозний» Антокольського) [Архівовано 4 січня 2022 у Wayback Machine.](укр.)
- Елена Гиль (Миссури). Отмеченный исключительным талантом // Журнал «Вестник» Online [Архівовано 26 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- МАРК МАТВЕЕВИЧ АНТОКОЛЬСКИЙ (1843—1902) [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.]
|
