Бенкендорф Андрій Олександрович — Вікіпедія

Андрій Олександрович Бенкендорф
	Зображення
Дата народження	13 березня 1946
Місце народження	Москва, РРФСР
Дата смерті	24 лютого 2012 (65 років)
Місце смерті	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР; Україна
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	кінорежисер, сценарист, продюсер
Нагороди
IMDb	ID 0071401

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бенкендорф.

Андрі́й Олекса́ндрович Бенкендо́рф (13 травня 1946, Москва, Російська РФСР — 24 лютого 2012, Київ, Україна) — радянський, російський і український кінорежисер, сценарист та продюсер. Заслужений діяч мистецтв України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 13 березня 1946 року у місті Москві. У 1963–1970 роках працював на Київському телебаченні механіком з обслуговування звукотехніки, кінооператором.

У 1977 році закінчив кінофакультет Київського театрального інституту ім. Карпенко-Карого (майстерня Т. Левчука).

Був режисером кіностудії ім. О. Довженка. У 2008–2009 роках — Генеральний продюсер комунального засобу масової інформації КМДА ТРК «Київ».

Помер у 65-річному віці 24 лютого 2012 року в Києві від онкологічного захворювання. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Сім'я[ред. | ред. код]

Мати — Ельвіра Бенкендорф (Озерна), народилася 25 травня 1921 року. Починала актрисою в київському театрі ім. Івана Франка, пізніше працювала в Москві на Центральному телебаченні. З 1970 до середини 1970-х років була редактором телевізійного «Блакитного вогника». Померла у 2006 році.
Дружина — Поліна Рідна, народилася 27 листопада 1944 року. Закінчила всеросійську творчу майстерню в Москві. З 1966 року працювала на центральному українському телебаченні випускаючим режисером. З 2000 року — на пенсії. З початку 1990-х років не жили разом^[1].
Син — Єгор Бенкендорф, народився в Києві 14 лютого 1974. Директор компанії «Inter Media Production», директор студії документальних проектів «07 Продакшн» та студії розважальних та соціальних програм «Пірат Продакшн»^[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Режисерські роботи[ред. | ред. код]

1965 — Ранок наступного дня;
1979 — Поїздка через місто;
1979 — Мій генерал (ТБ);
1981 — Капіж;
1984 — Добрі наміри;
1987 — До розслідування приступити;
1988 — Робота над помилками;
1990 — Балаган;
1992 — Снайпер;
1994 — Кілька любовних історій;
1997 — Хіппініада, або Материк любові;
2003 — Бандитський Петербург. Фільм 4. Арештант серіал;
2003 — Бандитський Петербург. Фільм 5. Опер серіал;
2003 — Бандитський Петербург. Фільм 6. Журналіст серіал;
2003 — Європейський конвой серіал;
2004 — Легенда про Тампуке;
2005 — Таємниця «Святого Патрика» (8 серій, телесеріал);
2005 — Банкірші (8 серій, телесеріал);
2006 — Бомж (2 серії, телесеріал);
2007 — Старики-полковники (2 серії, телесеріал);
2007 — Вітчим (2 серії, телесеріал);
2007 — Одного разу в роботі; ^{[джерело?]}
2007 — Ялинка, кролик, папуги;
2008 — Сповідь Дон Жуана.

Сценарії[ред. | ред. код]

1994 — Кілька любовних історій;
1997 — Хіппініада, або Материк любові;
2003 — Бандитський Петербург. Фільм 5. Опер — 5 серій;
2003 — Бандитський Петербург. Фільм 6. Журналіст серіал;
2008 — Сповідь Дон Жуана.

Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Призи серед дитячих фільмів» за 1985 рік. Лауреат XI Бердянського Міжнародного кінофестивалю: «За внесок у розвиток українського телемистецтва», як режисер фільму «Сповідь Дон Жуана».

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Бенкендорф не встиг зняти фільм про Шевченка
↑ Андрей Бенкендорф [Архівовано 2 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Бенкендорф Андрій [Архівовано 2 червня 2014 у Wayback Machine.]

[1] Бенкендорф не встиг зняти фільм про Шевченка

[2] Андрей Бенкендорф [Архівовано 2 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

[1]

[2]