French
DeutschАнгіологія — Вікіпедія
Ангіологія (грец. αγγειον angios — судина) — наука про судинну систему, до якої належать кровоносна та лімфатична, що пов'язані морфологічно та функціонально; разом із серцем утворюють серцево-судинну систему.[1].
Історія виникнення[ред. | ред. код]
Виділення ангіології в окремий розділ медицини зумовлене поширеністю судинних захворювань, що є причиною загибелі або інвалідності значної кількості людей у мирний і у воєнний час. Лікарям Стародавнього Єгипту, Риму та Греції були відомі ознаки артеріальних, венозних кровотеч, методи зупинки їх, а також захворювання варикозне розширення вен. У 3–4 ст. н. е. описано операцію з приводу аневризми, яка майже в незмінному вигляді збереглася до 1930–1940-х. У працях лікарів Середньовіччя А. Везалія (Нідерланди) і А. Паре (Франція) багато уваги приділено питанням тимчасової абопостійної зупинки кровотечі з великих судин.
Інтенсивний розвиток ангіології припадає на 18–19 ст. Накопичуються знання про анатомію і фізіологію судин різного калібру і топографії, описуються раніше невідомі ураження їх (У. Купер (Велика Британія), Г. Дюпюїтрен (Франція); А. Вінівартер (Німеччина); М. Пирогов (Росія), М. Рейно (Франція), пропонуються різні фізіотерапевтичні, методи лікування. З’являються перші класифікації уражень судин і спроби наукового обґрунтування деяких хірургічних втручаннь на судинах: перев’язування з урахуванням колатерального кровообігу, видалення аневризм.
У середині 19 ст. впровадження в медицину методів асептики і антисептики, наркозу і рентгенології піднесло хірургію, зокрема ангіологію, на новий рівень хірургічного лікування судинних захворювань.
У 1902 р. А. Каррель (Франція) опублікував роботу, присвячену судинному шву, що започаткувало розвиток сучасної судинної реконструктивної хірургії.
У 1928 р. Дос Сантос (Португалія), П. Ламас (США) з успіхом застосували в клініці вдосконалену методику внутрішньоартеріального введення контрастних речовин для уточнення характеру ураження периферичних артерій. Це започаткувало розвиток ангіографії, яка тепер є основним діагностичним методом в ангіології[2].
Розділи[ред. | ред. код]
- Анатомічна ангіологію- розділ нормальної анатомії, що вивчає закономірності будови і функціонування судин;
- Клінічна ангіологію - розділ клінічної медицини, що вивчає захворювання і патологічні стани судин, методи їх діагностики, профілактики та лікування.
Уперше термін запропонував грецький лікар Гален із Пергама, який назвав так операцію з видалення частини кровоносної судини.
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ангіологія [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Human Anatomy & Physiology (вид. 7th). Benjamin Cummings. 2006. ISBN 978-0805359091.
- ↑ Велика Українська Енциклопедія. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 23 квітня 2019.
 | Це незавершена стаття з анатомії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
