Анатоль Вольний — Вікіпедія

Анатоль Вольний
Анатоль Вольны
1920-ті роки
Ім'я при народженні Анатоль Іўсты́навіч Ажгірэ́й
Псевдонім Акша; Алёша; В.Анатолий; Анатолий Вольный
Народився 2 грудня 1902(1902-12-02)
Пуховичі, Ігуменський повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер 29 жовтня 1937(1937-10-29) (34 роки)
Мінськ, в'язниця НКВС
Громадянство Білорусь
Діяльність поет, прозаїк, журналіст, кінодраматург
Alma mater Білоруський державний університет
Заклад Q96818185? і Q117836356?
Мова творів білоруська
Роки активності 1920—1937
Членство Узвышша, Маладняк (літературне об'єднання, Білорусь), Q109854214? і Спілка білоруських письменників
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв Білоруської РСР
CMNS: Анатоль Вольний у Вікісховищі

Анатоль Вольний (справж. — Анатоль Юсти́нович Ажгіре́й, 2 грудня 1902, с. Пуховичі, Ігуменський повіт, Мінська губернія, Білорусь — 29 жовтень 1937 Мінськ, в'язниця НКВС, Білорусь) — білоруський поет, прозаїк, журналіст, кінодраматург. Один із засновників пригодницького жанру в білоруській прозі[1].

Заслужений діяч мистецтв Білорусі (1935).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 грудня 1902 в сім'ї службовця Юстина Ажгірея. Після закінчення початкової школи, в 1911 вступив до Ігуменської гімназії. У 1920-1921 служив добровольцем у армії, брав участь у боях з польськими військами. Після демобілізації працював редактором газети «Юный пахарь» (з 1924 — «Малады араты»). Навчався в Білоруському державному університеті.

Анатоль Вольний і Міхась Чарот, 1925, Мінськ

У 1920-1930-х був активним учасником літературно-мистецького руху в Білорусі. У 1923 став одним з ініціаторів створення літературного об'єднання «Маладняк», перший редактор її однойменного часопису [2]. З 1928 — у «Полымі». З 1934 — член Спілки письменників Білорусі.

Був одружений, виховував дитину. Заарештований 4 листопада 1936 року в Мінську за адресою: вул. М. Горького, д. 4, кв. 6. Засуджений позасудовим каральним органом НКВС 28 жовтня 1937 як «член контрреволюційної організації» до вищої міри покарання з конфіскацією майна. Розстріляний 29 жовтня 1937 року в тюрмі НКВС. Реабілітований військовою колегією Верховного суду 3 грудня 1957.

Творчість[ред. | ред. код]

Письменницьку діяльність почав у 1920 р. Видав збірки поезій «Чарнакудрая радасьць» (1926), «Табе» (1927).

У 1925 вийшов роман «Ваўчаняты» (у співавторстві з А. Александровичем і А. Дударом). Автор повістей «Два» (1925), «Антон Савіцкі». «Зборнік фэльетонаў» (1927) і книга гуморесок і фельєтонів «Суседзі» (1932) выйшли під псевдонімом «Алёша».

Написав п’єси, драматизовані агітжарти («Калі дзяк гаворыць праўду», «Міколка», «У агранома» — 1924), комедію «Ратуй, божа!» (з Р. Кобецом, 1932). Виступав і як кінодраматург — за його сценаріями поставлені фільми «Хвоі гамоняць» (з К. Дзяржавіним, 1929), "Гатэль «Савой» (1930), «У агні народжаная» (1930), «Сонечны паход» (1931), «Новая радзіма» (1935) та ін. У 1935 р. вийшла кіноповість «Шасцідзясятая паралель».

Література[ред. | ред. код]

  • Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Т. 1. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9
  • Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Т. 3. Кн. 2. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9
    • Айзенштадт Г. Ждите нас, звезды!: Докум. очерк о комс. поэте, журналисте и сценаристе А.Вольном // Знамя юности. 1978, 5 окт.;
    • Айзенштат Г. З ліку першапраходцаў // Чырвоная змена. 1981, 21 крас.;
    • Брадзянскі Б. На шляху да рэалізма: Пра творчасць кінадраматурга А.Вольнага // ЛіМ. 1935, 16 сак.;
    • Шушкевіч С. Талент, загартаваны Кастрычнікам: Да 70-годдзя з дня нараджэння А.Вольнага // ЛіМ. 1972, 1 снеж.;
    • Шушкевіч С. Яго ўспамінаюць добрым словам // Шушкевіч С. Выбр. тв.: У 2 т. Т. 2. Мн., 1978;
  • Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік; Склад. А. К. Гардзіцкі. Нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл. ISBN 5-340-00709-X
  • Вольны Анатоль // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. — Мн.: БелЭн, 1992—1995. Т.2.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Маракоў Вольны Анатоль [Архівовано 11 березня 2019 у Wayback Machine.] // Ахвяры і карнікі : [аб палітычных рэпрэсіях 1937―1938 гадоў] / Леанід Маракоў. — Мінск, 2007. — 439 с.
  2. ↑ Смаль, В. «Сэрца ласкай вішнёваю плёскае...» Пуцявінамі Анатоля Вольнага // Роднае слова. — 2002. — № 11. — С. 13.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік; Склад. А.К. Гардзіцкі. Нав.рэд. А.Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл. ISBN 5-340-00709-X.
  • Маракоў Л.У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. Т. 1. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анатоль_Вольний&oldid=41331502