«Амінь» (фр. Amen.) — фільм спільного виробництва кінематографістів Німеччини, Румінії та Франції, поставлений кінорежисером Коста-Гаврасом у 2002 році. Фільм брав участь в основній конкурсній програмі Берлінського кінофестивалю 14 лютого 2002 року[1][2], а також був номінований у 7-ми категоріях на отримання премії «Сезар», в одній з яких отримав перемогу .
У основі сюжету фільму складні та делікатні питання про мовчання римсько-католицької церкви і папи Пія XII з приводу злочинів фашистів в період гітлерівського режиму.
1942 рік. Офіцер СС, лейтенант Курт Герштейн (Ульріх Тукур) працює в інституті гігієни та є автором робіт по очищенню і знезараженню води та знищенню паразитів. Він приголомшений, дізнавшись, що його розробки для боротьби з тифом (у яких застосовувалася синильна кислота) використані для виготовлення «Циклону Б» — отруйної речовини, якою в концтаборах знищують людей, в першу чергу євреїв. Він намагається попередити про це Папу Римського Пія XII, але ніякої відповіді від Святого Престолу так і не отримує. Єдиною людиною, що відгукнулася на його послання, був священик і єзуїт Ріккардо Фонтана (Матьє Кассовітц). Але і він не може змінити стану речей. Тоді Фонтана пришиває до своєї сутани Зірку Давида, як усі євреї, і добровільно йде на смерть разом з іншими в'язнями. Герштейн безуспішно намагається допомогти визволити священика з табору, та врешті сам залишається наодинці, оскільки від нього відвернулися усі друзі, дізнавшись, що він служить в СС і працює над знищенням в'язнів. У кінці війни Герштейна заарештовують союзницькі війська як нациста, і у в'язниці він кінчає життя самогубством.
Сюжет фільму запозичено з п'єси «Заступник»[de] німецького драматурга Рольфа Хохута. Ця драма, що була опублікована у 1963 році, є найвідомішим твором письменника. Вона наробила багато галасу, оскільки в ній публічно звинувачені як Римсько-католицька церква, так і папа Пій XII у байдужості, замовчанні військових злочинів нацистської Німеччини і навіть використання праці радянських військовополонених (у Римсько-католицьких парафіях на окупованих територіях). П'єсу багато критикували і Римсько-католицька церква і представник світового єврейства за спотворений показ особи папи Пія XII[3][4][5][6].
Актор(ка) | | Роль | Ульріх Мюе | • | доктор | Ульріх Тукур | • | Курт Герштейн | Себастіан Кох | • | Ґесс | Матьє Кассовітц | • | Рікардо Фонтана | Марсель Юреш | • | папа Пій XII | Мішель Дюшоссуа | • | кардинал | Іон Караміту | • | Граф Фонтана | Фрідріх фон Тун | • | батько Герштейна | Антьє Шмідт | • | Місіс Герштейн | Ганнс Цишлер | • | Гравіц | Еріх Галлхубер | • | Фон Рутта | Буркгард Гейл | • | режисер | Ангус МакІннес | • | Тіттман | Берндт Фішерауер | • | єпископ фон Гален | П'єр Франк | • | пастор Вер | Річард Дерден | • | посол Тейлор | Моніка Бляйбтрой | • | місіс Гінце | Юстус фон Донаньї | • | барон фон Оттер | Гюнтер Марія Галмер | • | пастор Дібеліус | Огаст Цирнер | • | фон Вайцзекер | Горацій Малаєле | • | Фрітше | Овідій Кунсеа | • | Стефан Лукс | Маркус Герінг | • | Карл | Сюзанна Лотар | • | Александра Бальц | Александер Герінґас | • | Гельмут Франц | Теодор Данетті | • | літній кардинал | | Актор(ка) | | Роль | Раду Банзару | • | Армін Петерс | Константин Александров | • | педофіл | Гайнц Гергард Лейк | • | літній чернець | Маріна Берті | • | княгиня | Міхаель Мендль | • | монсеньйор Гудал | Нільс Гансен | • | пастор Реблінг | Матіас Кеберлін | • | офіцер | Ніна Пролл | • | Хелга | Марін Морару | • | фотограф | Гіннерк Шонеманн | • | шаховий гравець | Йон Гайдук | • | контролер | Марія Ротару | • | черниця | Доріна Чіріак | • | Берта Герштейн | Корнелія Павловічі | • | мати Берти | Корнел Сіуперкеску | • | батько Берти | Робінзон Райхель | • | офіцер СС у Римі | Ліллі Тукур | • | Адельгайд Герштейн | Чарльз Браян | • | Арнульф Герштейн | Лорентіу Кізмас | • | молодший син Герштейна | Георг Іваску | • | кравець | Іон Павлеску | • | монсеньйор Каас | Константин Котіманіс | • | Пруффер | Валентин Теодосіу | • | Гірт | Родіца Лазар | • | Рейчел | Стефанія Замфіреску | • | Гадрун | Андрія Маселару | • | Інгрід | Руді Розенфельд | • | Моше | |
Нагороди і номінації[ред. | ред. код]
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
---|
| Тематичні сайти | |
---|
| Словники та енциклопедії | |
---|
| Нормативний контроль | |
---|
|
|
---|
| 1996–2009 | |
---|
| 2010–2019 | |
---|
| 2020– | |
---|
|