Альдо Гуччі — Вікіпедія

Альдо Гуччі
італ. Aldo Gucci
Народився 26 травня 1905(1905-05-26)
Флоренція, Королівство Італія
Помер 19 січня 1990(1990-01-19) (84 роки)
Рим, Італія
Країна  Королівство Італія
 Італія
Діяльність модельєр, підприємець, підприємець
Галузь мода[1]
Знання мов італійська[1] і англійська[1]
Батько Гуччо Гуччі
Брати, сестри Родольфо Гуччі

Альдо Гуччі (нар. 26 травня 1905 р. , Флоренція, Королівство Італія — пом. 19 січня 1990 р., Рим, Італія) — голова Gucci Shops Inc. з 1953 по 1986 рік. Він був старшим сином Гуччо Гуччі, який заснував компанію в 1921 році.

Раннє життя та сім'я[ред. | ред. код]

Альдо Гуччі народився 26 травня 1905 р. У Флоренції, в тосканській родині, яка веде початок від тринадцятого століття у сусідньому місті Сан-Мініато[2]. Альдо був старшим із п'яти дітей, народжених від Аїди Калвеллі та Гуччо Гуччі[3]. У нього було троє братів — Васко, Родольфо та Енцо (який помер у віці дев'яти років), і сестра — Гримальда. У нього також був усиновлений брат Уго з попередніх стосунків матері.

У роки свого становлення він зацікавився кінним спортом та ботанікою, що згодом знайде свій вихід у продуктовому дизайні та захопленні садівництвом. У віці шістнадцяти років він почав працювати за сумісництвом у першій крамниці свого батька у Флоренції на вулиці Вінья Нуова. Він отримав диплом економіста в коледжі Сан-Марко у Флоренції[4].

Кар'єра[ред. | ред. код]

З 20 років Альдо почав працювати повний робочий день у сімейній фірмі Gucci. Далі він відкрив перший магазин за межами Флоренції, в Римі, в 1938 році[3][5].

Гуччі став символом статусу «за одну ніч», коли бамбукова сумочка була зображена на руці Інгрід Бергман у фільмі Роберто Росселліні «Подорож до Італії» 1954 року. Знак GG став миттєвим фаворитом голлівудських знаменитостей та європейських монархів.

У 1952 році Альдо поїхав до Нью-Йорка зі своїми братами Родольфо та Васко[3]. Вони відкрили перший магазин за межами Італії в Нью-Йорку, лише за два тижні до смерті батька. Президент Джон Ф. Кеннеді оголосив Альдо першим послом Італії у моді[6], а Міський університет Нью-Йорка нагородив його почесним ступенем на знак визнання його благодійної діяльності, яку називають «Мікеланджело з мерчендайзингу»[7]. Він продовжував відкривати магазини в Чикаго, Палм-Біч та Беверлі-Гіллз, а потім розширився до Токіо, Гонконгу та міст по всьому світу через глобальну франчайзингову мережу.

Понад тридцять років він був відданий розширенню Gucci, розвиваючи компанію у вертикально інтегрований бізнес із власними шкіряними фабриками, виробничими та торговими приміщеннями.

Пізніші роки[ред. | ред. код]

Після смерті їхнього брата Васко Гуччі в 1974 році Родольфо та Альдо розділили бізнес між собою 50/50[8]. Однак сини Альдо вважали, що їхній дядько не сприяв зростанню бізнесу. Намагаючись збільшити свої прибутки, Альдо створив парфумерну філію і володів 80 % власності для себе та своїх трьох синів. Врешті-решт це суперництво вилилось у сімейну війну.

У 1977 році Альдо призначив свого сина Паоло віце-президентом і керуючим директором Gucci Shops Inc. та Gucci Parfums of America[9]. У 1980 році Паоло Гуччі спробував розпочати власний бізнес, використовуючи ім'я Гуччі, і це спровокувало низку судових процесів родичів, зокрема його батька[10][11].

Паоло здав батька за ухилення від сплати податків[8]. У січні 1986 року Альдо Гуччі був засуджений до ув'язнення на рік і один день за ухилення від сплати податків, ухиляючись від сплати 7 мільйонів доларів у Нью-Йорку[10]. На момент винесення вироку йому було 81 рік. Він проводив час у Федеральному в'язничному таборі на авіабазі Еглін, Флорида. Альдо працював у Будинку Гуччі до 1986 року.

Після смерті Родольфо Мауріціо Гуччі успадкував мажоритарний пакет свого батька в компанії. У 1988 році Мауріціо Гуччі продав майже 47,8 % Gucci бахрейнському інвестиційному фонду Investcorp (власник Tiffany & Co з 1984 р.), а інші 50 % утримав. Він розгорнув юридичну битву зі своїм дядьком Альдо. У 1989 році Мауріціо Гуччі був призначений головою групи «Гуччі»[10]. Мауріціо не мав досвіду у бізнесі, і до 1993 р. бізнес був у важкому економічному та творчому становищі. Того року Мауріціо Гуччі подав у відставку, і через 66 років як сімейного бізнесу він продав свої залишки акцій Investcorp.

Особисте життя і смерть[ред. | ред. код]

Альдо був одружений на Олвен Прайс, разом у них народилося троє синів — Джорджо, Паоло і Роберто[12]. У нього був перелюбний роман з Бруною Паломбо, яка народила Патрісію в 1963 році поза шлюбом. Він одружився з Паломбо в Палм-Спрінгз, штат Каліфорнія, в 1987 році.

Він мав будинки в Нью-Йорку, Палм-Біч, Римі, Флоренції, Беверлі-Хіллз, Лондоні та Парижі[4].

Альдо Гуччі помер у Римі у віці 84 років від раку простати у січні 1990 р[13]. Його поховали у сімейному мавзолеї у Флоренції.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Czech National Authority Database
  2. ↑ Forden, Sara G (8 травня 2012). The House of Gucci: A Sensational Story of Murder, Madness, Glamour, and Greed. ISBN 9780062222671. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 16 березня 2021.
  3. ↑ а б в Guccio Gucci. Fashion Elite (амер.). 20 вересня 2016. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 12 жовтня 2020.
  4. ↑ а б Everett, Victoria; Bentley, Logan; Hauptfuhrer, Fred (6 вересня 1982). Move Over, Dallas; Behind the Glittering Facade, a Family Feud Rocks the House of Gucci. People. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 11 жовтня 2020.
  5. ↑ via condotti store, rome. Gucci. 2 вересня 2013. Архів оригіналу за 28 September 2015. Процитовано 22 жовтня 2013.
  6. ↑ The American | In Italia: At Large: History 102: Bloodied luxury. Theamericanmag.com. 30 листопада 2011. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 жовтня 2013.
  7. ↑ Gaiter, Dorothy J. (3 червня 1983). AT 3 COMMENCEMENTS, RECOGNITION AND ADVICE. The New York Times. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 22 жовтня 2013.
  8. ↑ а б Moore, Claire (6 січня 2006). PrimeTime: Gucci, Glamour and Greed. ABC News (англ.). Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 12 жовтня 2020.
  9. ↑ OBITUARY: Paolo Gucci. The Independent (англ.). 14 жовтня 1995. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 12 жовтня 2020.
  10. ↑ а б в Guccio Gucci. The Florentine (амер.). 17 червня 2009. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 12 жовтня 2020.
  11. ↑ Shipp, E. R. (20 липня 1982). A Gucci Sues Relatives. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020.
  12. ↑ Widow Charges 'Fraud' in Gucci's Will. Los Angeles Times. 11 травня 1990. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 16 березня 2021.
  13. ↑ Reuters (1990). Aldo Gucci, 84; Expanded Fashion House in U.S. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2017.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альдо_Гуччі&oldid=37546060