Академія святого Луки — Вікіпедія

Академія святого Луки
італ. Accademia nazionale di San Luca
На честь Євангеліст Лука
Тип академія
зібрання творів мистецтваd
Гільдія Святого Луки
artist societyd
національна академія наукd
архів[1][2]
художня галерея[3][4]
Музей сучасного мистецтва[d][3][5][6]
Q124830284?[4]
Засновано 1577
Країна  Італія[1][7]
41°54′05″ пн. ш. 12°29′00″ сх. д. / 41.901660000027774799° пн. ш. 12.4835860000277776294° сх. д. / 41.901660000027774799; 12.4835860000277776294Координати: 41°54′05″ пн. ш. 12°29′00″ сх. д. / 41.901660000027774799° пн. ш. 12.4835860000277776294° сх. д. / 41.901660000027774799; 12.4835860000277776294
Офіційні мови італійська
Штат працівників ▲4 осіб (2021)[8]
Дочірня(і)
організація(ї)		 Biblioteca dell'Accademia nazionale di San Lucad[9]
Вебсайт: accademiasanluca.it
Мапа
CMNS: Академія святого Луки у Вікісховищі

Академія святого Луки (італ. Accademia di San Luca) — об'єднання художників, створене в Римі з ініціативи папи римського Григорія XIII і відкрите в 1593 рік відомим художником Федеріко Цуккарі і за підтримки кардинала Федеріко Борромео. Продовжувало традиції середньовічних гільдій Святого Луки.

Опис[ред. | ред. код]

У темах

Бароко
Війни
Література бароко
Архітектура бароко
Живопис бароко
Барокова музика
Театр бароко
Барокова філософія
Сейченто
Українське бароко
Бароко в Україні
Необароко

Періодизація

Раннє бароко
Розвинене бароко
Пізнє бароко

Академія отримала свою назву на ім'я святого євангеліста Луки, що згідно з переказами намалював картину, котра зображала Богородицю з немовлям, і вважався святим покровителем художників. Першим президентом нового суспільства став також Ф.Цуккаро. Займаючи цю посаду, він розробив правила викладання мистецтв, реформувавши цю область педагогіки. Крім Ф.Цуккаро, в число засновників Академії св. Луки входив також і Джироламо Муціано.

Гверчіно, Євангеліст Лука, який малює Діву Марію

Римська Академія святого Луки організовувалася за зразком першої художньої Академії в Італії — створеної у Флоренції в 1563 році великим герцогом Козімо I Медічі Accademia del Disegno, і використовувала подібну флорентійської навчальну програму. У 1607 році Цуккаро випускає твір «Думки про живопис, скульптури та архітектури» («Idea de'pittori scultori ed architetti»), що стало художньо-теоретичною основою для викладання мистецтв.

У зв'язку з чудово поставленими навчальним процесом і організацією виставок, Академія св. Луки стала шанованим зразком для сучасних художніх академій. У 1635 році, під патронажем папи Урбана VIII, вона була остаточно затверджена у своїх правах і статусі. Її членами були більшість відомих італійських і багато закордонних художники.

Протягом XVII століття Академія святого Луки домоглася посилення свого впливу на розвиток художнього життя в Італії, а також підвищення авторитету своїх членів. Між рядовими живописцями подібне до Андреа Саккі і «академіками» (як, наприклад, П'єтро да Кортона) траплялися сварки і чвари.

У 1872 році Accademia di San Luca була перетворена в Королівську академію, а в 1948 — у Національну академію св. Луки (Accademia Nazionale di San Luca). Розташована вона нині в Римі на площі Академії ді Сан-Лука ( Piazza dell'Accademia di San Luca), в палаццо Карпенья (Palazzo Carpegna), побудованому в XVI столітті.

Академії Святого Луки належить картинна галерея з полотнами і скульптурами в дусі класицизму і академізму, серед них близько 500 портретів. Тут же — чудове зібрання творів графіки та малюнків.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Президенти академії[ред. | ред. код]

Учні[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б https://www.archivesportaleurope.net/directory/-/dir/ai/code/IT-RM1710
  2. ↑ SIUSA
  3. ↑ а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
  4. ↑ а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2024.
  5. ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
  6. ↑ ISTAT ISTAT 2015 survey on museums and similar institutions — 2017.
  7. ↑ dati.beniculturali.it — 2014.
  8. ↑ Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2023.
  9. ↑ Anagrafe delle biblioteche italiane — 1990.
  10. ↑ Лильо О. Штрихи до біографій представників сакрального і світського живопису Львова останньої третини XVIII ст. [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] — С. 204.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Melchiorre Missirini. Memorie per servire alla storia della Romana Accademia di S. Luca fino alla morte di Antonio Canova. — Roma, 1823.
  • Carlo Pietrangeli (Hrsg.). L'Accademia Nazionale di San Luca. — Roma, 1974.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Академія_святого_Луки&oldid=41881625