Азовська губернія — Вікіпедія

Азовська губернія
Герб
Дата створення / заснування	1775 і 18 (29) грудня 1708
Країна	Російська імперія
Столиця	Азов[1], Воронеж і Азов[1]
Адміністративна одиниця	Російська імперія
Кількість населення	1 086 000 осіб
Замінений на	Воронезька губернія
Час/дата припинення існування	1783 і 1725

Координати: 47°06′ пн. ш. 39°25′ сх. д. / 47.100° пн. ш. 39.417° сх. д. / 47.100; 39.417

Азо́вська губе́рнія — адміністративно територіальна одиниця в Російської імперії у XVIII столітті. Адміністративний центр: Азов (1708–1711), Тамбов (1711–1715), а пізніше — Воронеж.

Азовська губернія 1708–1725[ред. | ред. код]

Губернія вперше утворена згідно з указом Петра І «Об учреждении губерний и росписании к ним городов» від 18 грудня 1708 в числі перших восьми губерній Росії. До її складу входила велика територія Центрально-Чорноземної зони, Області Війська Донського і частково, Слобідська Україна.

Губернія охоплювала території сучасних Луганської, Донецької, більшу частину Харківської областей України, Ростовської, Воронезької, Тамбовської областей Російської Федерації.

В 1711 у зв'язку з передачею за Прутським мирним договором Азова Османській імперії центром Азовської губернії став Вороніж.

У 1719 губернію поділено на провінції:

• Бахмутську
• Воронізьку
• Єлецьку
• Тамбовську
• Шацьку.

Також до її складу входили міста Ізюм, Чугуїв, Зміїв, Балаклія, Печеніги (нині селище міського типу), Тор (нині Слов'янськ), Валуйки, Острогозьк, Коротояк, Бахмут та інші.

В 1725 Азовську губернію перейменовано на Воронізьку.

Азовська губернія 1775–1783[ред. | ред. код]

1775[ред. | ред. код]

Після російсько-турецької війни 1768—1774 років у 1775 року зі східної частини Новоросійської губернії відроджено Азовську губернію з центром у фортеці Української лінії Білевськ й поділом на Азовську й Бахмутську провінції. До Бахмутської провінції з Новоросійської губернії увійшли Бахмутський повіт й Слов'яносербія. До Азовської провінції увійшла раніше самостійна Земля війська Донського та решта східних територій Новоросійської губернії.^[2]

До складу губернії увійшли фортеця св. Димитрія Ростовського (нині м. Ростов-на-Дону, РФ), Таганріг, Нова Дніпровська лінія, міста Керч, Єнікале, Кінбурн (з прилеглими землями між Дніпром і Південним Бугом — спадщина Прогноївської паланки Запорозької Січі), землі Області Війська Донського. Того ж року до Азовської губернії включено місто Тор з повітом і містечка Стара Водолага й Мала Водолага (від Слобідсько-Української губернії).

Генерал-губернатором губернії був призначений Григорій Потьомкін.

1776–1777[ред. | ред. код]

У 1776 році до губернії приєднано землі Запорозької Січі на лівому березі Дніпра та Катерининську провінцію від Новоросійської губернії. Тоді ж усю Азовську губернію поділено на Бахмутську й Катерининську провінції.

На кінець 1776 року Азовська губернія складалася:

• Катерининська провінція (центр — Білевська фортеця, заснована 1731 року),
• Бахмутська провінція (центр Бахмут),
• Торський повіт,
• Протовчанський повіт (колишня Протовчанська паланка),
• Личківський повіт (колишня Орільська паланка; центр Личкове),
• Самарський повіт (центр Новоселиця) — створений з Самарської паланки,
• Кінсьководського повіт — запорозькі землі вздовж річки Кінські Води,
• Кальміуський повіт (колишня Кальміуська паланка; центр — колишня Домаха),
• Барвиностенський повіт (колишня паланка Запорозької Січі),
• Нова Дніпровська лінія (центр Олександрівська фортеця),
• міста Керч й Єнікале,
• Ростовський повіт (центр фортеця святого Димитрія Ростовського),
• Таганрізький повіт,
• Азовський повіт (центр Азов),
• Військо Дінське.

З Азовської, Новоросійської, Астраханської й Саратовської губернії утворено Новоросійське генерал-губернаторство на чолі з Григорієм Потьомкіним.

1778–1783[ред. | ред. код]

Від 1778 року губернія поділялася на 9 повітів:

• Катеринославський (центр — заснований 1776 року Катеринослав (Кільченський)),
• Олександрівський — землі Нової Дніпровської лінії (центр — Олександрівська фортеця заснована 1775 року),
• Павлівський повіт — на узбережжі Озівського моря (територія колишньої Кальміуської паланки),
• Марієнпольський повіт, — початково називався Вовководський повіт (за річкою Вовчі Води), із проектованим повітовим містом Вовковод-Марієнполь,
• Таганрізький,
• Бахмутський,
• Торський (центр — місто Тор),
• Наталківський повіт, — колишня Катерининська провінція без Донецького полку (центр у Білевський фортеці),
• Царичанський, землі колишньої Протовчанської паланки і Донецького пікінерного полку (центр — Царичанка, — колишннє сотинне містечко Полтавского полку),
• Військо Дінське.

В 1779 року після переселення кримських греків у Поозів'я

• приморське місто Павлоград перейменовано на Маріуполь, а також Павлоградський повіт став Маріупольським повітом;
• місто Марієнполь перейменували на Павлоград й відповідно Вовководський, або Марієнпольський повіт у міжріччі Вовчої та Самари перейменовано на Павлоградський повіт;

1782 году Натальїнський повіт знову перейменовано на Катерининську провінцію, а з 1783 року, після перейменування повітового центру на Костянтиноград, став Костянтиноградським повітом.

У 1779 році губернія перетворена на Азовське намісництво.

Указом імператриці Катерини ІІ від 30 березня 1783 року Азовську губернію ліквідовано, а її територія (разом з Новоросійською губернією) ввійшла до складу Катеринославського намісництва.

У 1783 року Азовська губернія разом з Новоросійською губернією увійшла до Катеринославського намісництва.

У 1796 році Азовське намісництво перетворене назад у Воронізьку губернію.

Посилання[ред. | ред. код]

• Азовська губернія [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Азовська губернія [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Дані перепису населення Азовської губернії на 1778 рік [Архівовано 11 грудня 2009 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• АЗОВСЬКА ГУБЕРНІЯ [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУ
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Панашенко В. В. Адміністративний устрій Південної України XVIII ст. // Історія, історіософія, джерелознавство: Статті, розвідки, замітки, есе. — К., 1996.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Новицкий Я. П. Описание границ и городов бывшей Азовской губернии. 1775—1783: Архивные материалы. — Александровск, 1910
• Дружинина Е. И. Северное Причерноморье в 1775—1800 гг. — М., 1959
• Кабузан В. М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в XVIII — первой половине XIX века (1719—1858 гг.). — М., 1976

п о р Губернії України У складі Російської імперії 1708–1917 Азовська (1708–1725, 1775–1783) · Бессарабська (1873–1917) · Волинська (з 1792) · Катеринославська (з 1802) · Київська (з 1708) · Курська (з 1796) · Малоросійська (1764–1781, 1796–1802) · Миколаївська (1802–1803) · Новоросійська (1764–1783, 1796–1802) · Подільська (з 1797) · Полтавська (з 1802) · Слобідсько-Українська (1765–1780, 1797–1835) · Таврійська (з 1802) · Харківська (1780–1797 намісництво,  з 1835) · Херсонська (з 1802) · Холмська (з 1912) · Чернігівська (з 1802) УНР 1917–1918 Українська Держава 1918 УНР 1918–1921 Волинська · Воронізька · Гродненська · Катеринославська · Київська · Мінська · Кубанська область (задеклароване приєднання) · Подільська · Полтавська · Таврійська · Харківська · Херсонська · Холмська · Чернігівська УСРР 1919–1925 Волинська · Донецька (з 1919) · Запорізька (1920–1922) · Катеринославська · Київська · Кременчуцька (1920–1922) · Миколаївська (1920–1922) · Одеська (з 1920) · Подільська · Полтавська · Харківська · Чернігівська