French
DeutschЇжакові — Вікіпедія
| Їжакові | |
|---|---|
 | |
| Їжачок вухатий (Hemiechinus auritus) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Комахоїдні (Eulipotyphla) |
| Родина: | Їжакові (Erinaceidae) G. Fischer, 1814 |
| Підродини/роди | |
 Вікісховище: Erinaceidae | |
Їжакові[1][2], їжакуваті[3] (Erinaceidae) — родина ссавців ряду їжакоподібні (Erinaceiformes) надряду комахоїдних (Insectivora). Зазвичай родину поділяють на 2 підродини — їжакових (Erinaceinae) та гімнурових (Galericinae), в межах яких розрізняють 10 родів та 26 сучасних видів[4].
Викопні їжакові[ред. | ред. код]
Найбільш ранній викопний матеріал відомий від палеоцену для Північної Америки, Еоцену для Європи та Азії, раннього міоцену для Африки.
Біологічні характеристики[ред. | ред. код]
Розміри їжакових варіюють від розмірів миші до розмірів невеликого кроля. Довжина тіла дорослого їжака сягає від 10 до 45 см. Маса не перевищує 1,5 кг. Тіло їжака покрите суцільним шаром голок темного забарвлення. Наявність голок вчені пояснюють так: у процесі еволюції шерсть стала голками для захисту від хижаків. Голок на тілі їжака до 6000.
Мордочка витягнута, загострена. Ніс чорного забарвлення з ніздрями діаметром до 3 мм. Очі та вуха, що в більшості видів довші за довжину голок, помірно великі. Виличні дуги повні. Зубна формула: I 2-3/2-3, C 1/1, P 3-4/2-4, M 3/3 = 34-44. Перші верхні і, в деяких видів, перші нижні різці збільшені. Верхні моляри мають прості несекторіальні куспи (ріжучі виступи на жувальній поверхні зуба). Загалом кутні зуби краще пристосовані до всеїдного ніж до комахоїдного раціону.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Живуть у норах під корінням дерев, густих чагарниках, під камінням, рідше під металобрухтом сім'ями. Вони живуть у лісах, степах, пустелях та у інших сприятливих зонах. Поширені у Азії, Африці, Європі та на о. Борнео.
Їжаки — всеїдні. Вони можуть споживати як мишей, гадюк, вужів, мідянок, так і рослинну їжу. Надають перевагу тваринній їжі. Часто поселяються біля садиб, у тому числі на ягідниках.
На їжаків полюють різноманітні хижі ссавці (лисиця, вовк, тхір) і птахи (сова, пугач).
На їжаків не діє отрута багатьох змій.
Розмноження[ред. | ред. код]
Період вагітності самки триває від 35 до 60 днів. За одну вагітність самки народжується до 10-ти малят їжаків. За рік можливо до двох періодів вагітності.
Класифікація[ред. | ред. код]
Підродина Їжаки (Erinaceinae)[ред. | ред. код]
Включає у себе 5 родів їжаків, поширених у Африці, Азії та Європі.
Atelerix[ред. | ред. код]
Рід Ателерикс, або «африканський їжак» (Atelerix) — ссавці з підродини їжаків (Erinaceinae). Поширені на території Африки. Включає у себе 4 види:
- Їжак алжирський (Atelerix algirus)
- Їжак південно-африканський (Atelerix frontalis)
- Їжак сомалійський (Atelerix sclateri)
- Їжак карликовий (Atelerix albiventris)
Erinaceus[ред. | ред. код]
Рід їжак, «лісовий» їжак, або звичайний їжак представляє родину їжакових. Їжаки поширені в Європі, Середній і Передній Азії, Сибіру, Китаю і Кореї; налічують з види:.
- Їжак європейський (Erinaceus europaeus)
- Їжак білочеревий (Erinaceus roumanicus)
- Їжак південний (Erinaceus concolor)
- Їжак амурський (Erinaceus amurensis)
Їжачок (Hemiechinus)[ред. | ред. код]
Їжачок, або "вухаті їжаки" — рід ссавців з родини їжакових. Відрізняються від типових груп (зокрема, від Erinaceus) довгими вухами. Поширені у Африці, Азії та Індії.
Paraechinus[ред. | ред. код]
- Їжак ефіопський або пустельний (Paraechinus aethiopicus)
- Їжак індійський (Paraechinus micropus)
- Їжак довгоголковий (Paraechinus hypomelas)
- Їжак голочеревий (Paraechinus nudiventris)
Mesechinus[ред. | ред. код]
Даурські їжаки — це рід ссавців з підродини їжаків. Поширені у Азії. Налічує рід 4 видів:
- Їжак даурський (Mesechinus dauuricus)
- Їжак шанхайський (Mesechinus hughi)
- Mesechinus miodon
- Mesechinus wangi
Підродина Гімнури (Galericinae)[ред. | ред. код]
Налічує 5 родів, 8 видів.
- рід Echinosorex — Гімнура, або «місячний пацюк» Налічує 1 вид:
- Гімнура велика (Echinosorex gymnura)
- рід Hylomys - Гімнура мала, або «щуроїжак». Розрізняють три види:
- Hylomys megalotis (Гімнур довговухий)
- Hylomys parvus (Гімнур карликовий)
- Hylomys suillus (Гімнур довгомордий)
- рід Neohylomys Налічує 1 вид:
- рід Neotetracus
- Neotetracus sinensis (Землерийний їжак)
- рід Podogymnura інколи називають «філіппінськими їжаками», вирізняються довгою мордою та великими вухами, високим і м'яким волосяним покривом.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 172.
- ↑ Їжак // Біологічний словник : 2-е вид. / за редакцією академіка АН УРСР К. М. Ситника, члена-кореспондента АН УРСР В. О. Топачевського. — К. : Головна редакція УРЕ, 1986. — С. 256.
- ↑ Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 18.
- ↑ Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 16.02.2022. (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski. Mammalogy. — Jones & Bartlett Learning, 2011. — С. 242. — ISBN 0763762997.
- Mammal Species of the World, 3rd edition [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
|
|
 | Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |