Історична геологія — Вікіпедія

Історична геологія (рос. историческая геология, англ. historical geology; нім. historische Geologie f) — наука, що вивчає історію і закономірності геологічного розвитку Землі.

Завдання історичної геології:

  • реконструкція і систематизація етапів розвитку земної кори і біосфери,
  • встановлення загальних закономірностей розвитку Землі і рушійних сил історико-геол. процесу.

Історична геологія встановлює послідовність утворення гірських порід, вивчає етапи розвитку органічного світу, закономірності прояву у часі різних геологічних процесів; умови утворення корисних копалин тощо.

Спирається на дані стратиграфії, палеонтології, літології, петрології, геохімії, тектоніки, регіональної геології і геофізики.

Основні області дослідження історичної геології:

  • вік геологічних тіл, фізико-географічні умови земної поверхні в геологічному минулому,
  • тектонічні рухи і історія розвитку структури земної кори,
  • історія вулканізму і глибинного магматизму,
  • історія органічного світу,
  • взаємозв'язок геологічних процесів.

Виникла на початку XIX ст. на основі використання палеонтологічного методу.

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Історична геологія : навч. посіб. для студ. геолог. та геогр. фак. ун-тів / М. М. Клюшников, О. М. Онищенко. – К. : Вища шк., 1975. – 295 с.
  • Основи історичної геології : посібник для студ. заочної форми навч. геогр. спец. вузів / М. Я. Сивий. – Тернопіль : ТДПУ, 2002. – 102 с.