French
DeutschІсаєнко Андрій Миколайович — Вікіпедія
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (січень 2018) |
| Андрій Ісаєнко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Андрій Миколайович Ісаєнко | ||||
| Народився | 22 липня 1986 (37 років) | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Запорізький національний університет | |||
| Роки діяльності | 2008 — тепер | |||
| Дружина | Олеся Моргунець-Ісаєнко | |||
| Діти | Марія Ісаєнко | |||
| Провідні ролі | Субота у фільмі «Кіборги. Герої не вмирають» | |||
| IMDb | nm4875310 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
| | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Андрій Миколайович Ісаєнко (нар. 22 липня 1986, м. Запоріжжя) — український актор театру та кіно. Заслужений артист України (2021). Лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2022). Чоловік Олесі Моргунець-Ісаєнко.
Життєпис[ред. | ред. код]
Андрій Ісаєнко народився 22 липня 1986 року в місті Запоріжжя.
У дитинстві захоплювався різними видами спорту, зокрема, вільною боротьбою, баскетболом і волейболом. У шкільній команді виборов кубок з КВК серед школярів України в Одесі.
Закінчив факультет театрального мистецтва Запорізького національного університету (2008, майстерня Геннадія Фортуса). Від 2008 року — актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра[1].
Ролі у театрі[ред. | ред. код]
- 2008 — «Небезпечні зв'язки» Ш. де Лакло — гість на балу
- 2008 — «Дрібний біс» Ф. Сологуба — Скучаєв
- 2008 — «Том Сойєр» Ярослава Стельмаха за романом «Пригоди Тома Соєра» Марк Твена; реж. Тамара Трунова — індіанець Джо
- 2008 — «Ах, мій милий Августине», п'єса П. Ензиката за мотивами казок Г. Х. Андресена — Принц
- 2008 — «Сірано де Бержерак» Е. Ростана — де Вальвер
- 2008 — «Нехай одразу двох не любить…», за п'єсою М. Старицького «Ой, не ходи Грицю» — Потап
- 2008 — «Черга» А. Марданя — Податковий інспектор
- 2008 — «Які у вас претензії до жінки?» («Голубчики мої!..») за творами Ф. Достоєвського та А. Володіна — Учасник хору
- 2009 — «Лоліта» В. Набокова — Дік
- 2009 — «Граємо Чонкіна», п'єса за романом В. Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна» — сержант Свінцов, Талдикін
- 2011 — «Дон Жуан, або Уроки спокуси» за п'єсою А. Міллера «Прощання Дон Жуана» — Істукан
- 2011 — «Пасажир у валізі» за п'єсою «Біля ковчегу о восьмій» Ульриха Хуба; реж. Тамара Трунова — 3-й Пінгвін
- 2011 — «Мене нема…» за п'єсою В. Сігарєва «Сонечка повертаються на землю» — Аркаша, Славік
- 2012 — «Карнавал плоті» за п'єсою Г. Бюхнера «Войцек»; реж. Дмитро Богомазов — Солдат
- 2012 — «Опіскін. Фома!» за повістю Ф. Достоєвського «Село Степанчикове та його мешканці» — Сергій, племінник Ростаньова
- 2013 — «Ідеальна пара» за п'єсою М. Камолетті «Ох, ця Анна!» — Робер
- 2013 — «Чого хочуть жінки» за п'єсою Арістофана — Юнак, Спартанець
- 2015 — «Близькість» Патріка Марбера; реж. Тамара Трунова — Дан
- 2016 — «Безприданиця. Версія» за п'єсою «Безприданниця»[ru] Олександр Островського; реж. Тамара Трунова — Василь Данилич Вожеватов[2]
- 2016 — «Мотузка» М. Хейфеця — 2-й пацієнт, Прокурор
- 2019 — «Погані дороги» Наталки Ворожбит; реж. Тамара Трунова (прем'єра на новій сцені вистави, прем'єра якої відбулася як незалежний проект 27 вересня 2018 року)
- 2020 — «13 перших правил» Дмитра Богославського; реж. Стас Жирков — Володимир
- 2020 — «Хлібне перемир'я» Сергія Жадана; реж. Стас Жирков — Антон
- Інші театри
- 2018 — «Погані дороги» Наталки Ворожбит; реж. Тамара Трунова (театральний простір «Сцена 6» у Довженко-Центрі)
Фільмографія[ред. | ред. код]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Заслужений артист України (23 серпня 2021) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення обороноздатності, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-ї річниці незалежності України[3];
- Національна премія України імені Тараса Шевченка (9 березня 2022) — за виставу «Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Андрій Ісаєнко — біографія, фільмографія та фото Андрій Ісаєнко — Kino-teatr.ua. kino-teatr.ua. Процитовано 9 жовтня 2022.
- ↑ Сергій Винниченко (11 серпня 2018). Оригінальна версія «Безприданниці» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 2021-7-21.
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2021 року № 406/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 9 березня 2022 року № 118/2022 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
Посилання[ред. | ред. код]
- Андрій Ісаєнко // Телепортал.
- Андрій Ісаєнко [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра.
|
