French
DeutschІоанн II Добрий — Вікіпедія
| Іван II Добрий фр. Jean II de France | |
|---|---|
| Dei Gracia Francorum Rex | |
 | |
| Король Франції | |
| Правління | 1350-1364 |
| Коронація | 26 вересня 1350 |
| Попередник | Філіп VI Валуа |
| Наступник | Карл V Мудрий |
| Біографічні дані | |
| Релігія | християнство |
| Народження | 26 квітня 1319 Ле-Ман |
| Смерть | 8 квітня 1364 (44 роки) Лондон |
| Поховання | Абатство Сен-Дені, Париж, Франція |
| Дружина | Бонна Люксембурзька |
| Другий шлюб | Жанна I |
| Діти | Карл, Людовик, Жан, Філіп, Жанна, Марія, Ізабелла |
| Династія | Валуа |
| Батько | Філіп VI Валуа |
| Мати | Жанна Бургундська |
.svg) | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Іва́н II До́брий або Хоробрий (26 квітня 1319, Ле-Ман — 6 квітня 1364, Лондон) — другий король Франції з династії Валуа з 1350 року, успадковував своєму батькові Філіппу VI.
Біографія[ред. | ред. код]
Юність[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2017) |
Майбутньому королю Іоанну II було дев'ять років, коли його батько зійшов на престол. Його воцаріння було несподіваним і пов'язано з тим, що всі сини (і онук від старшого сина) короля Філіпа IV, старшого брата його діда Карла Валуа, померли, не залишивши спадкоємців чоловічої статі. Новий король повинен був консолідувати свою владу, щоб захистити трон від претендентів, а саме онука Філіпа IV, Едуарда III Англійського. Тому Філіп вирішив одружити свого сина Іоанна відразу після досягнення ним повноліття (за тодішніми законами — 13 років), щоб сформувати сильний династичний союз, щоб таким чином закріпити себе на троні Франції.
Спочатку планувався шлюб з Елеонорою Вудсток, сестрою короля Англії, але замість цього Філіп зробив вибір на користь Бонни Люксембурзької, яка була на три роки старша і вже могла народити спадкоємця, забезпечивши таким чином майбутнє династії. Заключений з батьком Бонни, королем Чехії і графом Люксембурзьким Яном, договір передбачав, що в разі війни Ян поповнить французьку армію 400 піхотинцями, а в обмін отримає підтримку своїх претензій на ломбардську корону. Придане було встановлено в розмірі 120 000 флоринів.
Весілля[ред. | ред. код]
Іоанн досяг повноліття, тобто 13 років, 26 квітня 1332 року. А 27 квітня 1332 року він отримав титул герцога Нормандії, а також Анжу і Мен у володіння[1]. Весілля відбулося 28 липня в церкві Нотр-Дам у Мелені в присутності шести тисяч гостей. Гуляння було продовжено ще на два місяці, тоді ж молодий наречений нарешті був посвячений у лицарі в соборі Нотр-Дам у Парижі. Герцогу Нормандському урочисто гарантували підтримку королі Чехії і Наварри, а також герцоги Бургундії, Лотарингії і Брабанту.
Герцог Нормандський[ред. | ред. код]
Положення Іоанна в Нормандії ускладнювалося тим, що більшість місцевої знаті було тісно пов'язане з Англією. Регіон економічно залежав більше від морської торгівлі через Ла-Манш, ніж від річкової торгівлі на Сені. Герцогство не було англійським вже впродовж 150 років, але багато землевласників мали власність за протокою, і для них прийняття сторони одного або іншого суверена загрожувало конфіскацією. Тому нормандська знать управлялася взаємозалежними кланами, що дозволяло їм отримувати вигоди, які гарантували герцогству автономію. Виділялися два сильних сімейства, Танкарвілі і Аркур, які знаходилися в конфлікті між собою вже протягом протягом кількох поколінь[2].
Напруженість посилилася в 1341 році. Король наказав, щоб бальї Байо і Котантена покінчили з чварами. Жоффруа д'Аркур збирав війська проти короля, згуртовавши баронів гаслами про протидію королівському втручанню в їх справи. Бунтівники зажадали, щоб Жоффруа був зроблений герцогом, щоб таким чином гарантувати їм автономію. Королівські війська взяли замок Сен-Совер-ле-Вікомт, і Жоффруа був засланий у Брабант. Троє з його прихильників були обезголовлені в Парижі 3 квітня 1344 року[3].
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружини[ред. | ред. код]
-
1 Юдита-Бонна
(1315—1349) -
2 Іоанна
(1326—1360)
Діти[ред. | ред. код]
- Від першої дружини:
- Бланка (1336) — померла незабаром після народження.
- Карл (нар. 21 січня 1338 — 16 вересня 1380) — король Франції з 8 квітня 1364 по 16 вересня 1380.
- Катерина (21 січня/осінь 1338) — померла незабаром після народження.
- Людовик (нар. 23 липня 1339 — 20 вересня 1384) — герцог Анжу.
- Іоанн (нар. 30 листопада 1340 — 15 червня 1416) — герцог Беррі.
- Філіпп (нар. 17 січня 1342 — 27 квітня 1404) — герцог Бургундії.
- Іоанна (24 червня 1343 — 3 листопада 1373) — королева-консорт Наварри, дружина Карла ІІ. Мати Карла ІІІ.
- Марія (нар. 18 вересня 1344 — 15 жовтня 1404) — герцогиня-консорт Бара з 1364 по 15 жовтня 1404, дружина герцога Бара Роберта І. Мати герцогів Бара Едуарда III і Людовика І.
- Агнеса (9 грудня 1345 — квітень 1350) — померла в дитинстві.
- Маргарита (нар. 20 вересня 1347 — 25 квітня 1352) — померла в дитинстві.
- Ізабелла (нар. 1 жовтня 1348 — 11 вересня 1372) — графиня Вертю з червня 1360 по 11 вересня 1372. Дружина майбутнього герцога Мілану Джана Галеаццо І.
- Від другої дружини:
- Бланка (листопад 1350) — померла незабаром після народження.
- Катерина (поч. 1352) — померла незабаром після народження.
- Син (1354) — помер незабаром після народження.
Бастарди[ред. | ред. код]
- Від невідомої:
- Іоанн
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- , Étienne Marcel, Tallandier, coll. « Biographie », Paris, 2006 ISBN 978-284734-361-8.
- , Jean le Bon, Fayard, Paris, 1985, 352 p. ISBN 2-213-01558-9 www.fayard.fr/jean-le-bon-9782213015583.
- , La guerre de Cent Ans, Fayard, 1980, 678 p. ISBN 2213008981
- , Royal taxation in Fourteenth-Century France, American Philosophical Society, coll. « Memoirs of the American Philosophical Society », Philadelphie, 1976 ISBN 0-87169-116-7 www.jstor.org/stable/2853426?seq=1#page_scan_tab_contents.
- , La guerre de Cent Ans, Perrin, janvier 2008 ISBN 978-2-262-02440-6
- , Charles dit le Mauvais, janvier 2015 ISBN 978-2-9540585-2-8.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||