Інцидент з південнокорейським «Боїнгом» (1978) — Вікіпедія

Рейс 902 Korean Air Lines
	Маршрут польоту Боїнга-707
Загальні відомості
	Комп'ютерна реконструкція подій
	Boeing 707 авіакомпанії Korean Air Lines, ідентичний постраждалому.
	Інцидент з південнокорейським «Боїнгом» у Вікісховищі

Інцидент з південнокорейським Боїнгом стався 20 квітня 1978 в повітряному просторі СРСР над Карелією. Літак «Боїнг»-707 південнокорейської авіакомпанії порушив повітряний кордон СРСР, був підбитий перехоплювачем Су-15 і зробив вимушену посадку на лід замерзлого озера Корпіярві. Загинули 2 пасажири.

Інцидент[ред. | ред. код]

«Боїнг»-707-321B (реєстраційний номер HL7429, командир корабля — Чан Кім Кі) південнокорейської авіакомпанії Korean Air Lines виконував рейс 902 за маршрутом Париж — Сеул з посадкою в Анкориджі. Літак вилетів з аеропорту Руассі-Шарль-де-Голль 20 квітня о 14 годині 40 хвилин. На борту перебували 97 пасажирів (зокрема 26 жінок і 5 дітей) та 12 членів екіпажу.

Через несправність гіроскопічного напівкомпасу літак істотно відхилився від маршруту. О 20 годині 54 хвилини за місцевим часом «Боїнг» був вперше зафіксований радянськими РЛС. О 21 годині 19 хвилин він порушив повітряний простір СРСР у районі Кольського півострова. Позаяк порушник не відповідав на запити диспетчерських служб, на перехоплення було піднято Су-15, пілотований капітаном Олександром Босовим. Наблизившись до «Боїнга», Босов похитав крилами. У відповідь на це порушник розвернувся і почав йти в бік Фінляндії. Босов отримав наказ знищити порушника. Згідно з західними даними, він кілька хвилин намагався переконати начальство, кажучи, що літак є пасажирським, а не розвідником^[1]. О 21 годині 42 хвилини перехоплювач випустив дві ракети Р-60, які вибухнули біля крайнього лівого двигуна «Боїнга» і в хвості літака, відірвавши частину крила довжиною 3-4 м (за деякими даними, було випущено дві ракети, одна з яких пройшла повз ціль). Крім того, сталася розгерметизація пасажирського салону, літак почав різке зниження і був втрачений Босовим з виду.

Відірваний шматок крила був зафіксований наземними радарами, прийнятий за контейнер або крилату ракету. На його перехоплення було піднято інший Су-15 (пілот — Сергій Слободчиков), що випустив за фрагментом крила одну ракету.

Пошкоджений «Боїнг» пізніше був перехоплений ще одним Су-15 (пілот — Анатолій Керефов) і о 23 годині 5 хвилин зробив вимушену посадку на лід озера Корпіярві 66°02′ пн. ш. 33°04′ сх. д. / 66.048217° пн. ш. 33.072017° сх. д. / 66.048217; 33.072017 (озеро Корпиярви)^[2] біля селища Лоухі. Незабаром він був виявлений радянською пошуковою групою. Першим на борт піднявся прапорщик Дубодєл^[3]. Як пізніше говорили пасажири літака, захеканий прапорщик із збитою набакир шапкою виглядав як типовий радянський військовий у західних фільмах^[4]. З числа пасажирів від осколків ракети загинула 1 людина, ще одна померла від поранень дорогою до лікарні. 13 людей отримали несмертельні поранення. Пасажири були евакуйовані вертольотами і через два дні відпущені, Boeing 727 Pan Am доставив їх з Мурманська в Гельсінкі.

Наслідки[ред. | ред. код]

Свідчення слідчого КДБ Валерія Десяткового:

Це було щось нереальне. Глуха карельська тайга, невелике озеро ще під льодом і величезний лайнер на ньому … Пасажирів вже вивезли. Піднялися на борт. На лівій стороні літака я нарахував не менше ста пробоїн. Над кожним сидінням висіли кисневі маски. Весь салон залитий кров'ю. Але не від ран. А від перепаду тиску. Коли літак почав різко знижуватися, у пасажирів пішла кров носом і з вух^[4].

21 квітня на місце події прибула комісія з Москви. Згідно з одним джерелом, відповідального за наказ про знищення лайнера не було знайдено, бо запис переговорів на магнітній стрічці виявився стертим^[4]; За іншими даними, відповідальність за рішення взяв на себе генерал Дмитрієв^[3]. СРСР пред'явив Південній Кореї рахунок на 100 тис. доларів для покриття вартості утримання пасажирів. Літак розібрали на частини — авіакомпанія відмовилася від нього, щоб не оплачувати операції з евакуації.

Виноски[ред. | ред. код]

↑ Aviation Safety Network. Архів оригіналу за 27 квітня 2011. Процитовано 15 січня 2010.
↑ Побачити Париж — і не вмерти — Костянтин Сорокін, Артур Берзін. Архів оригіналу за 6 вересня 2009. Процитовано 15 січня 2010.
↑ ^а ^б А. Голод. Як садили «Боїнг-707». Архів оригіналу за 30 червня 2008. Процитовано 15 січня 2010.
↑ ^а ^б ^в С. Циганкова. Загадка південнокорейського «Боїнга». Архів оригіналу за 15 серпня 2014. Процитовано 15 січня 2010.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

[1] Aviation Safety Network. Архів оригіналу за 27 квітня 2011. Процитовано 15 січня 2010.

[Autoreview.ru-2] Побачити Париж — і не вмерти — Костянтин Сорокін, Артур Берзін. Архів оригіналу за 6 вересня 2009. Процитовано 15 січня 2010.

[Голод-3] а ^б А. Голод. Як садили «Боїнг-707». Архів оригіналу за 30 червня 2008. Процитовано 15 січня 2010.

[Цыганкова-4] а ^б ^в С. Циганкова. Загадка південнокорейського «Боїнга». Архів оригіналу за 15 серпня 2014. Процитовано 15 січня 2010.

[1]

[2]

[3]

[4]