Інес Суарес — Вікіпедія

Інес де Суарес
Inés de Suárez
Ім'я при народженні ісп. Inés Suárez
Народилася 1507[1][2]
Пласенсія, Касерес, Естремадура, Іспанія
Померла 1580[1][2][3]
Сантьяго, віцекоролівство Перу[2]
Країна Іспанія
Національність Іспанка
Діяльність конкістадор
Знання мов іспанська[2]
У шлюбі з Rodrigo de Quirogad
Автограф

Іне́с де Суа́рес (ісп. Inés de Suárez; близько 1507–1580) — іспанська жінка — конкістадор, учасниця завоювання Чилі.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в Пласенсії області Естремадура приблизно в 1507 році. Близько 1537 року прибула до Америки, скоріш за все, в пошуках свого чоловіка Хуана де Мелаха, що покинув Іспанію, щоб служити в Новому Світі у братів Пісарро. Після довгих пошуків у різних місцях у 1538 році вона прибула в Ліму, де дізналася, що чоловік давно помер — їй сказали, що він впав у море. У 1539 році як вдова іспанського солдата отримала невелику ділянку землі в Куско та енком'єнду з кількома індіанцями.

Згодом після цього вступила в стосунки з Педро де Вальдіві. Хоча вони і походили з однієї місцевості, й автори ряду художніх творів створили історії про їхню довгу любов, немає свідчень того, що вони були знайомі раніше.

На початку 1540 року вирушила з Вальдівія у експедицію на південь (для чого отримано дозвіл Франсіско Пісарро). У подорожі де Суарес, крім догляду за Вальдівія, доглядала за пораненими і хворими, шукала для них воду в пустелі, врятувала життя Вальдівія, коли на нього напав один із суперників. Шлях був важким, оскільки індіанці, вже знайомі з іспанцями, застосовували тактику випаленої землі. У 1541 році осіла з командою в заснованій Вальдьвія столиці Чилі, Сантьяго.

У серпні 1541 року Суарес розкрила ще одну змову проти Вальдівія, зайнятого на узбережжі.

Інес де Суарес обезголовлює заручників

У вересні 1541 року, за відсутності Вальдівії відбила напад індіанців, переламавши бойовий дух сторін. Доставляла іспанцям їжу і воду, дбаючи про поранених, а коли ситуація стала критичною, запропонувала стратити на очах у індіанців сімох полонених касиків, які весь день криками підбадьорювали нападників. Після страти виїхала перед солдатами на білому коні, і піднесені іспанці обрушилися на індіанців і розбили їх.

У 1545 році отримала від Вальдівія за свою хоробрість і звитягу енком'єнду.

У 1548 році Вальдівія потрапив у судовий процес, звинувачуваний, зокрема, у відкритому житті з де Суарес «як чоловік із дружиною» при законній дружині. В обмін на звільнення і призначення королівським губернатором Чилі Вальдівія відіслав Інес і видав її заміж, а в Чилі взяв свою законну дружину Марину Ортіс де Гаеті.

У 1549 році 42-річна де Суарес одружилася з 38-річним сподвижником Вальдівії Родріго де Кірога. Після весілля стала жити тихим сімейним життям, присвятивши себе дому і благочестю. Померла в 1580 році в одному місяці з чоловіком.

Образ у мистецтві[ред. | ред. код]

Інес де Суарес стала героїнею ряду історичних романів:

  • Маріє Корреа Моранде «Inés y las raíces de la tierra» (1964)
  • Хорхе Гусман «Ay Mamá Inés — Crónica Testimonial» (1993)
  • Ізабель Альєнде «Inés del alma mía» (2006)

У 1971 році був знятий фільм «La Araucana», в якому роль Інес зіграла італійська акторка Ельза Мартінеллі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #122706250 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б MAK

Джерела[ред. | ред. код]

Hugh Chisholm, ред. (1911). // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. Cambridge University Press. {{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній |title= (довідка) (англ.)

Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інес_Суарес&oldid=38124850