Індепендент — Вікіпедія

The Independent
Країна  Велика Британія
Тип Інтернет-ЗМІ
Мова англійська
Політична належність лібералізм і економічний лібералізм
Місце публікації Велика Британія[1]
Видавець Independent Print Limited
Формат таблоїд
Періодичність 1 доба
Засновано 1986
Власник Олександр Лебедєв
Євген Лебедєв
Султан Абулядейл
Редактор Крістіан Броутон
Головний офіс Лондон, Велика Британія
ISSN 0951-9467
independent.co.uk
CMNS: Індепендент у Вікісховищі

«Індепе́ндент» (англ. The Independent, буквально — «Незалежна») — британський вебсайт новин, раніше — щоденна газета. Останній друкований екземпляр вийшов 21 березня 2016 року.

Газета контролювалася ірландськими незалежними новинами та медіа Тоні О'Рейлі з 1997 року, поки її не продали російському олігарху та колишньому офіцеру КДБ Олександру Лебедєву в 2010 році[2]. 2017 року 30% акцій купив Султан Мухаммад Абульджадайел.[3]

Історія[ред. | ред. код]

Заснована у 1986 році трьома колишніми журналістами «The Daily Telegraph» — Андреасом Віттамом Смітом, Стівеном Гловером і Метью Сімондсом. Редактор буденного випуску — С. Келнер, недільного («The Independent on Sunday») — Т. Девіс. Ідеологічно близька до ліберально-демократичної партії, особливу увагу звертає на проблематику прав людини. Наклад газети в 2009 році становив 183 547 примірника (найменший наклад серед загальнобританських щоденних газет), наклад недільного випуску — 155 661 примірників. У листопаді 2013 року наклад газети, за даними дослідницької компанії ABC, налічував 67,7 тис. примірників; у квітні 2014 — 63360 тис.

У березні 2010 року було оголошено про придбання газети російським підприємцем Олександром Лебедєвим (якому належить і британська газета «Evening Standard», а також, спільно з Михайлом Горбачовим — великий пакет в російській «Новой газете»). Ціна угоди склала символічний 1 фунт. Одночасно з продажем газети оголошено про вихід у відставку Айвена Фаллона, який безпосередньо керував «The Independent» та «Independent on Sunday».

26 жовтня 2010 почав виходити новий компактний щоденний додаток «i», орієнтований на молодого читача.

У січні 2014 року газета «The Guardian» повідомила, що Олександр Лебедєв виставив на продаж «The Independent», «The Independent on Sunday» і додаток «i». Причина продажу — збитки видання. 2012 року, відповідно до звітності «The Independent», її чистий збиток склав 14 млн фунтів (у 2011 році — 18 млн фунтів). 

За повідомленням Російської служби Бі-бі-сі від 3 січня 2012 року, власником газети є син Олександра Лебедєва, Євген Лебедєв.

Серед національних щоденних газет у Великій Британії є однією з наймолодших. Щоденне видання отримало титул Національної газети року (англ. National Newspaper of the Year) на церемонії нагородження British Press Awards у 2004 році.

Дизайн та форма[ред. | ред. код]

Спочатку «Індепендент» була великоформатною газетою. З 2003 року почала видаватися у компактнішому таблоїдному форматі[4]. Точка зору газети в політичних питаннях, як вважають аналітики, тяжіє до лівої[5], але при цьому The Independent підтримує ринкову економіку[6]. Газета не ототожнює себе з жодними політичними партіями та подає широке коло думок і на редакторських, і на авторських сторінках. Банер, що раніше з'являвся на першій сторінці щоденного видання, описував газету як «вільну від усіх політичних упереджень, вільну від власницького впливу». У вересні 2011 року цей банер було прибрано[7].

12 квітня 2005 «The Independent» модернізував свою розкладку в Барселоні. Другий розділ, «Extra», був введений 25 квітня 2006. Це було схоже на «G2», «The Guardian», «The Times» і «Times2»: репортажі та ігри, в тому числі судоку. В червні 2007 року недільний випуск «The Independent» консолідував вміст у прес-секцію, яка включала спорт і бізнес, життя і культуру. Станом на 23 вересня 2008 головна газета стала повнобарвною і «Extra» був замінений на «Independent Life Supplement», присвячений різним темам щодня.

У жовтні 2010 року було засновано сестринську газету The i, що використовує деякі матеріали The Independent.

У липні 2012 року середній наклад становив 83 619, середній наклад недільного випуску — 118 759[8][9].

Розділи[ред. | ред. код]

Щоденний, суботній і недільний випуски «The Independent» включають додатки та підрозділи:

  • Щоденний / буденний «The Independent» (містить огляди спортивних заходів минулих вихідних).
  • Суботній «The Independent» (Спорт: містить звіти та анонси майбутніх або минулих спортивних подій; Радар: містить телевізійні графіки, кіноогляд і списки подій на наступний тиждень. Також містить рубрику «50 найкращих» елементів у конкретної категорії. Наприклад, в період Різдва є щотижневі додатки «Подарунки для нього» і «Подарунки для неї»; Мандрівник: містить статті та оголошення про подорожі; Журнал «The Independent»: розділи про харчові продукти, інтер'єр, моду тощо).
  • Недільний «The Independent» (Спорт: містить огляди спортивних заходів, що відбулися в суботу; Новий Огляд; Райдужний / рожевий список: щорічно оновлюваний список, вперше опублікований в 2000 році, з найвідоміших і впливових людей, які заявили про себе як лесбійки, геї, бісексуали і транссексуали).

Інтернет[ред. | ред. код]

23 січня 2008 року, «The Independent» відновив інтернет-видання www.independent.co.uk і представив зручніший доступ до служби в блозі, визначив пріоритет на зображення і відео-контенти, додав інформацію про мистецтво, архітектуру, моду, гаджети і здоров'я. З 2009 року вебсайт здійснює короткі відео-випуски новин, надані прес-каналом «Аль-Джазіра» англійською мовою.

Персоналії[ред. | ред. код]

Редактори «The Independent»:

  • 1986: Андреас Витам Сміт
  • 1994: Ян Харгрівз
  • 1995: Чарльз Вілсон
  • 1996: Ендрю Марр
  • 1998: Розі Бойкот
  • 1998: Ендрю Марр і Розі Бойкот
  • 1998: Саймон Кельнер
  • 2008: Роджер Елтон
  • 2010: Саймон Кельнер
  • 2011: Кріс Блекхарст
  • 2013: Амол Раджан

Редактори недільного «The Independent»:

  • 1990: Стівен Гловер
  • 1991: Ян Джек
  • 1995: Пітер Вілбай
  • 1996: Розі Бойкот
  • 1998: Кім Флетчер
  • 1999: Джанет Стріт-Портер
  • 2002: Трістан Девіс
  • 2008: Джон Маллін
  • 2013: Ліза Марквелл

У редакторстві брали участь різні гості протягом багатьох років, такі як Елтон Джон (1 грудня 2010 року), The Body Shop Аніта Роддік (19 червня 2003) і Боно з U2 (2006).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0951-9467
  2. ↑ Independent titles sold to Lebedev family company. London: The Independent. 25 березня 2010.
  3. ↑ Sale of stake in Independent to Saudi investor has ‘no influence’ on editorial coverage, watchdog rules. The Independent (англ.). 16 вересня 2019. Процитовано 13 червня 2022.
  4. ↑ 'The Independent' launches tabloid version to give readers a choice. The Independent. London. 27 вересня 2003. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 29 березня 2013.
  5. ↑ U.K. paper follows rivals into tabloid format: At The Times, size matters, International Herald Tribune, 8 грудня 2003.
  6. ↑ Wilby, Peter (14 квітня 2008). It is. Is he?. The Guardian. London. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 29 березня 2013.
  7. ↑ Indy’s Independence Whacked - Guy Fawkes' blog. Order-order.com. 30 вересня 2011. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 29 березня 2013.
  8. ↑ Sweney, Mark (17 серпня 2012). Sunday red-top and mid-market papers lose post-News of the World gains. Процитовано 29 березня 2013..
  9. ↑ ABCs: National daily newspaper circulation July 2012 | Media | guardian.co.uk. Guardian. 17 серпня 2012. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 29 березня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Індепендент&oldid=42247562