Імперський бумеранг — Вікіпедія

Імперський бумеранг або бумеранг Фуко — теза про те, що уряди, які застосовують репресивні методи для контролю над колоніальними територіями, зрештою приходять до застосування таких самих методів всередині країни проти власних громадян.

Витоки[ред. | ред. код]

Цю концепцію висунули Ганна Арендт у «Витоках тоталітаризму» та Еме Сезер у «Дискурсі про колоніалізм» для пояснення походження європейського фашизму в першій половині 20 століття[1][2][3]. За словами їх обох, методи Адольфа Гітлера та нацистської партії не були винятковими з точки зору всього світу, оскільки європейські колоніальні держави вбивали мільйони людей по всьому світу під час колонізації протягом дуже тривалого часу. Скоріше, ці методи були винятковими в тому, що їх застосовували до європейців у межах Європи, а не до колонізованого населення на глобальному півдні[4].

У своїй книзі «Витоки тоталітаризму» Ганна Арендт розглядає радянський і нацистський режими в одному ряду з європейськими колоніями в Африці та Азії, як їхнє пізніше і моторошне перетворення. Вона аналізує російський панславізм як стадію у розвитку расизму та тоталітаризму. Її аналіз продовжив Олександр Еткінд у книзі «Внутрішня колонізація. Імперський досвід Росії»[5].

Зв'язок з Фуко[ред. | ред. код]

У своїй лекції 1976 року «Суспільство треба захищати» Мішель Фуко розвинув ці ідеї[6]. На його думку:

Хоча колонізація з її методами, політичними та юридичними інструментами, вочевидь, перенесла європейські моделі на інші континенти, вона також справила значний ефект бумеранга на механізми влади на Заході, а також на апарати, інституції та методи влади. Цілий ряд колоніальних моделей був повернутий назад на Захід, і в результаті Захід став практикувати щось схоже на колонізацію, або внутрішній колоніалізм, на собі самому.

Використання[ред. | ред. код]

Бумеранг Фуко використовувався для пояснення усе більшої мілітаризації поліції та її застосування всередині країни у відповідь на політичний протест у міських центрах.[7][8] Таке застосування також поширилося в усьому світі[9][10], оскільки глобалізація мілітаризованого поліційного контролю продовжує залишатися ключовим аспектом сучасної зовнішньої політики західних колоніальних держав, таких як Сполучені Штати, чиї ранні експерименти з розробки комплексних державних апаратів примусу та методи боротьби з повстанцями почалися під час колонізації Філіппін.[11][4][12][13]

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ King, Richard H.; Stone, Dan (September 2008). Hannah Arendt and the Uses of History: Imperialism, Nation, Race, and Genocide. ISBN 9781845455897.
  2. ↑ Owens, Patricia (30 серпня 2007). Between War and Politics: International Relations and the Thought of Hannah Arendt. ISBN 9780199299362.
  3. ↑ Rothberg, Michael (15 червня 2009). Multidirectional Memory: Remembering the Holocaust in the Age of Decolonization. ISBN 9780804762175.
  4. ↑ а б Woodman, Connor (2020). The Imperial Boomerang: How colonial methods of repression migrate back to the metropolis. Versobooks.com.
  5. ↑ Эткинд, Александр (2013). Внутренняя колонизация. Имперский опыт России. Wikireading.ru.
  6. ↑ Graham, Stephen (2013). Foucault's boomerang: the new military urbanism. openDemocracy.
  7. ↑ Graham, Stephen (2011). Cities Under Siege: The New Military Urbanism.
  8. ↑ Go, Julian (16 липня 2020). The Racist Origins of U.S. Policing. Foreign Affairs.
  9. ↑ Morefield, Jeanne (2020). Beyond Boomerang. International Politics Reviews. 8: 3—10. doi:10.1057/s41312-020-00078-7.
  10. ↑ Schrader, Stuart (2020). Defund the Global Policeman. n+1.
  11. ↑ Ульянов, Анатолий (2022). Имперский бумеранг. Dadakinder.com.
  12. ↑ McCoy, Alfred W. (2009). Policing America's Empire: The United States, the Philippines, and the Rise of the Surveillance State.
  13. ↑ Makalintal, Joshua M. (2021). Dismantling the Imperial Boomerang: A Reckoning with Globalised Police Power. Transnational Institute.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Імперський_бумеранг&oldid=41892343