Ізотіоціанати — Вікіпедія

І́зоті́оціана́ти, íзороданíди (рос. изотиоцианаты, [изороданиды, горчичные масла] , англ. isothiocyanates) — хімічні сполуки, що містять ізотіоціанатну групу -N=C=S.

Сполуки мають слабкі осно́вні властивості. Зі спиртами утворюють тіокарбамати, з меркаптанами — дитіоуретани, з амінами — похідні тіокарбаміду, при нагріванні з кислотами гідролізуються до амінів, вступають у реакцію Фріделя — Крафтса з ароматичними вуглеводнями, утворюючи тіоаміди.

Джерела[ред. | ред. код]

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.

Це незавершена стаття з органічної хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.