Ізоелектрична точка — Вікіпедія

І́зоелектри́чна то́чка — характерне для певної речовини значення pH, при якому максимальна частка іонів цієї речовини в розчині набуває нульового електричного заряду. При такому рН речовина найменш рухлива в електричному полі, і цю властивість можна використовувати для очищення та розділення розчинних речовин шляхом електрофорезу.

Такий підхід до розділення речовин особливо широко застосовується при роботі з органічними, особливо високомолекулярними, сполуками — амінокислотами, білками, порфіринами тощо.

Для амінокислот, у яких іонізуються лише карбоксильна та аміногрупа, ізоелектричну точку можна обчислити за такою формулою:

${\displaystyle pI={{pK_{COOH}+pK_{NH3^{+}}} \over 2}}$

Для речовин, які в розчині мають три і більше заряджених групи, при обчисленні значення ізоелектричної точки використовують узагальнене рівняння:

${\displaystyle pI={{\sum pK_{a}} \over 2}}$,

де pKa — значення константи кислотної іонізації.

Див. також[ред. | ред. код]

• Ізоелектричне фокусування

Ресурси мережі Інтернет[ред. | ред. код]

• Ізоелектричною точкою [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• SWISS-2DPAGE [Архівовано 10 грудня 2016 у Wayback Machine.] база даних Ізоелектрична точок виходячи з двомірного електрофорезу в поліакриламідному гелі (~ 2000 білків)
• Proteome-pI [Архівовано 20 листопада 2020 у Wayback Machine.] протеом ізоелектричної бази даних точки (передбачав ізоелектричної точка для всіх білків)

Література[ред. | ред. код]

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.

Це незавершена стаття з біохімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.