Ідеал (філософія) — Вікіпедія

Ідеа́л (лат. idealis від грец. ίδέα — образ, ідея, пор. також ейдос) — вища цінність, досконалий стан того або іншого явища; зразок особистих якостей, здібностей; вища норма етичної особи; вищий ступінь етичного уявлення про благо і належність; досконалість у відносинах між людьми; найбільш довершений устрій суспільства, вища абсолютна істина, довершений взірець Бог.

Уявлення про ідеал, перетворення природи на основі цього уявлення є специфічно людською формою життєдіяльності, що відрізняє її від діяльності тварин. Як загальна форма діяльності, ідеал виступає у всіх областях суспільного життя:

  • соціальній
  • політичній
  • етичній
  • естетичній і ін.

Категорія ідеалу має глибоке соціальне значення. Упродовж століть «прогресивні класи» в боротьбі проти «віджилих форм суспільних відносин» черпали свій ентузіазм у високих ідеалах свободи, рівності, братерства.

Поняття ідеал застосовується однаково як до абстрактних понять, так і до конкретних речей:

  • ідеал добра
  • ідеал жіночої краси
  • ідеал чоловічої краси
  • ідеал держави
  • ідеал громадянина і ін.

У загальне вживання слово ідеал стало входити з кінця XIX і початку XX століття, головним чином, завдяки Шиллеру.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]