Івченко Владислав Валерійович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Івченко.
Івченко Владислав Валерійович
На презентації у Книгарні Є, грудень 2015
Народився 11 грудня 1976(1976-12-11) (47 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність письменник, журналіст
Сфера роботи творче та професійне письмоd[1], детективна література[d][1], журналістика[1] і економіка[1]
Мова творів українська, російська
CMNS: Івченко Владислав Валерійович у Вікісховищі

Владислав Валерійович Івченко (*11 грудня 1976 р.)  — український письменник, журналіст.

Життєпис[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Батько — Івченко Валерій Семенович, працював інженером на заводі, матір — Івченко Ірина Іванівна, працювала в легкій промисловості. Одружений з Івченко Вікторією Дмитрівною, кандидатом технічних наук. Має доньку Мальву.

Освіта[ред. | ред. код]

За освітою економіст (закінчив СумДУ), за фахом журналіст. Працює заступником головного редактора міської газети «Данкор». (www.dancor.sumy.ua).

Творчість[ред. | ред. код]

Пише з 1998 року, від 2004-го — переважно українською. Дипломант конкурсу «Коронація слова — 2009» за роман «Яскраве життя та надзвичайні пригоди Зоряної Мальви», володар третьої премії «Коронації слова-2011» за роман «Стовп самодержавства, або П'ятнадцять справ Івана Карповича Підіпригори» (у співавторстві з Юрієм Камаєвим). Дипломант конкурсу «Коронація слова — 2012» за кіносценарій українського вестерну «Одного разу на Дикому Сході». Володар премії гостросюжетної літератури «Золотий пістоль» конкурсу «Коронація слова — 2013» за книгу «Найкращий сищик імперії на службі у приватного капіталу». У 2013 році став літературним стипендіатом Благодійного фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». Отримав третю премію конкурсу «Коронація слова-2014» за роман «Паничі». Улітку 2014 року став переможцем конкурсу «Новела по-українськи» з оповіданням «Стоїмо!». Роман «2014» став переможцем премії «Літакцент року — 2015» у номінації «Проза». На конкурсі «Коронація слова — 2020» оригінальний сценарій «Криваві танці в Кутах» був нагороджений спецвідзнакою журі. Роман «Чемпіонський бій Мері Дяків» (входить до книги «Три битви з Левіафаном») став одним із переможців конкурсу Book Pitch-2021, якій проводять Одеський міжнародний кінофестиваль та Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал». Оповідання «Саша в кризі» посіло 2-ге місце на Міжнародному конкурсі прози «Без меж — 2021» (Одеса).

За мотивами циклу книг про пригоди Івана Карповича Підіпригори телеканал ICTV у 2020 році зняв пілот серіалу «Найкращий сищик імперії».

Автор і ведучий радіопубліцистичного серіалу «Авантюристи. 30 історій про героїв і лиходіїв» на Радіо Культура[2].

Видані книжки[ред. | ред. код]

Цикл пригод Івана Карповича Підіпригори[ред. | ред. код]

  • «Стовп самодержавства або 12 справ Івана Карповича Підіпригори» (у співавторстві з Юрієм Камаєвим, КСД, 2011).
    • «Стовп самодержавства або 13 справ Івана Карповича Підіпригори» (перевидання, перероблене та доповнене, 1-ї книги пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2020).
  • «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу» (2-га книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2013).
  • «Найкращий сищик імперії на Великій війні» (3-тя книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2015).
  • «Найкращий сищик та падіння імперії» (4-та книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2015).
  • «Одіссея найкращого сищика республіки» (5-та книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2016).
  • «Найкращий сищик та помста імперії» (6-та книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2017).
  • «Битва за Одесу» (7-ма книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2018).
  • «Найкращий сищик та битва з імперією» (8-ма книга пригод Івана Карповича Підіпригори, Темпора, 2022).

Інші видання[ред. | ред. код]

  • «Івченко об'єднує Україну» (збірка оповідань, видавництво «Ізда», 2009).
  • «Химери Дикого поля» (КСД, 2014).
  • «Ліхіє дев'яності: як не сумували Суми» (нон-фікшн, Темпора, 2015).
  • «2014» двотомник (Темпора, 2015).
  • «Третій фронт» (Темпора, 2016).
  • «Одного разу на Дикому Сході» (Фоліо, 2016).
  • «Детективна агенція „Буря і Натиск“» (Темпора, 2017).
  • «Два пасинки Митрополита» (Discursus, 2017).
  • «Ігри пам'яті» (збірка оповідань, Темпора, 2018).
  • «Ноги» (Темпора, 2019).
  • «Три битви з Левіафаном» (Темпора, 2021).
  • «Після 24-го» (збірка оповідань, Віхола, 2022).
  • «Спочатку їх було шістдесят» (збірка оповідань, Темпора, 2022).
  • «Імені Сковороди» (Темпора, 2023).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  2. ↑ Радіосеріал «Авантюристи. 30 історій про героїв і лиходіїв» — на Радіо Культура // 10 лютого 2023

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Івченко_Владислав_Валерійович&oldid=40564642