French
DeutschІвана Кобільца — Вікіпедія
| Івана Кобільца | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження | 20 грудня 1861[1][2][…] Любляна, Крайна, Австрійська імперія[4][5][6] | |||
| Смерть | 4 грудня 1926[7][8][9] (64 роки) | |||
| Любляна, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців[4][7][…] | ||||
| Країна | .svg){kind=small} Королівство Сербів, Хорватів і Словенців Долитавщина | |||
| Жанр | портрет, натюрморт | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Напрямок | Реалізм | |||
| Роботи в колекції | Національна галерея Словенії, Hungarian National Galleryd і Музей образотворчих мистецтв | |||
| | ||||
 Івана Кобільца у Вікісховищі | ||||
Івана Кобільца (словен. Ivana Kobilca; 20 грудня 1861, Лайбах, Австро-Угорщина — 4 грудня 1926, Любляна, Королівство Югославія (КСХС) — словенська художниця-реалістка і імпресіоністка. Жила і працювала у таких європейських містах, як Відень, Сараєво, Берлін, Париж і Мюнхен. Відомі її портрети, роботи у жанрі натюрморту, пасторалі.
Життєпис[ред. | ред. код]
Івана Кобільца народилася в Любляні (тодішньому Лайбахі). У 1879—1880 роках вона працювала в галереї при Дунайської академії, копіюючи роботи старих майстрів. З 1881 по 1891 роки вдосконалювала свої навички в Мюнхені, вчилася у портретиста і жанриста Алоїза Ердтельта. У 1891 році за посередництва відомого живописця Фріца фон Уде послала дві свої роботи до паризького Салону, а згодом і сама переїхала до Парижу.
У Парижі Кобільца жила до 1892 року, відвідувала Барбізон. У 1894 році була у Флоренції. З 1897 року жила в Сараєво. Була членом Сараєвського художнього товариства, брала участь у створенні трьох фресок для однієї з міських церков. У 1906 році переїхала до Берліна, у період свого перебування в якому створила ряд квіткових натюрмортів.
Значення[ред. | ред. код]
Івана Кобільца — найвідоміший словенський живописець жіночої статі й одна з найбільш видатних словенських митців-реалісток. Найчастіше свої картини вона присвячувала сільському або тихому міському життю, писала портрети, як правило, звичайних людей.
До переходу Словенії на євро портрет художниці можна було зустріти на банкноті номіналом 5 000 толарів. Її роботи виставляються у Національній галереї в Любляні.
Література[ред. | ред. код]
- Menaše, Ljerka (1952). Umetniški razvoj Ivane Kobilce, v: Zbornik za umetnostno zgodovino = Archives d'histoire de l'art. Nova vrsta, letnik II. Ljubljana, Državna založba Slovenije, pp. 115—164.
- Trdina, Silva (1952). Ivana Kobilca, v: Zbornik za umetnostno zgodovino = Archives d'histoire de l'art. Nova vrsta, letnik II. Ljubljana, Državna založba Slovenije, pp. 93-114.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kobilca, Ivana (1862–1926) — Znanstvenoraziskovalni center Slovenske akademije znanosti in umetnosti. — ISSN 2350-5370
- ↑ Ivana Kobilca
- ↑ Ivana Kobilica — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1013689631 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б http://www2.arnes.si/finearts/kobilca/kobilca.html
- ↑ http://hollandslovenia.webs.com/slovenepainters.htm
- ↑ а б http://www.mastersportal.eu/articles/1047/slovene-language-all-you-need-to-know-about-slovene.html
- ↑ http://www.mzz.gov.si/fileadmin/pageuploads/foto/1301/nEWSLETTER_TELA_AVIV.pdf
- ↑ Rozman K. Kobilca, Ivana // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2018. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T047065
|
