Єнісей — Вікіпедія

Єнісей
Залізничний міст через Єнісей у Красноярську
Басейн річки Єнісей
71°49′46″ пн. ш. 82°42′57″ сх. д. / 71.82970000002778477° пн. ш. 82.7161000000277795° сх. д. / 71.82970000002778477; 82.7161000000277795
Витік злиття Великого та Малого Єнісею,
м. Кизил
• координати 51°43′41″ пн. ш. 94°27′07″ сх. д. / 51.72806° пн. ш. 94.45194° сх. д. / 51.72806; 94.45194
• висота, м 619,5 м
Гирло Карське море
• координати 71°49′46″ пн. ш. 82°42′57″ сх. д. / 71.82944° пн. ш. 82.71583° сх. д. / 71.82944; 82.71583
• висота, м 0 м
Басейн Карське море → Північний Льодовитий океан
Країни: Монголія Монголія, Росія Росія
Прирічкові країни: Монголія, Росія
Регіон Тива, Хакасія, Красноярський край
Довжина 3487 (4287) км
Площа басейну: 2 580 000 км²
Середньорічний стік 19 800 м³/с
Притоки: Ангара (пр),
Підкам'яна Тунгуска (пр),
Нижня Тунгуска (пр)
Водойми в руслі Саяно-Шушенське водосховище і Красноярське водосховище
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Єнісей (значення).

Єнісе́й (монг. Енисей мөрөн, тув. Улуг-Хем — «велика річка», евенк. Іонессі — «велика вода», хак. Ким, кет. Хук, ненець. Енся’ ям’) — річка в Сибіру, назва від древньокиргизького Ене-Сай — «мати-річка», впадає до Карського моря басейну Північного Льодовитого океану.

Географія[ред. | ред. код]

Одна з найбільших річок світу: довжина від місця злиття Великого Єнісею й Малого Єнісею — 3487 км, від джерел Малого Єнісею — 4287 км, від джерел Великого Єнісею — 4092 км, від джерела Ідера → Селенги — 5075 (5550) км.

Витрати води 19 800 м³/с. За величиною стоку (624 км³) Єнісей посідає 1-ше місце серед річок Росії. За площею басейну (2580 тис. км²) — 2-ге місце серед річок Росії (після Обі) і 7-ме місце серед річок світу. Для басейну Єнісею характерна різка асиметричність: його правобережна частина значно більша лівобережної (85 % і 15 %).

Єнісей є природною межею між Західним та Східним Сибіром. Лівобережжям Єнісею закінчується величезна Західносибірська рівнина, а правобережжя є царством гірської тайги (гори Південного Сибіру і більша частина Середньосибірського плоскогір'я). Від Саян до Північного Льодовитого океану Єнісей проходить через всі кліматичні зони Сибіру.

Гідроелектростанції: Красноярська ГЕС, Саяно-Шушенська ГЕС, Майнська ГЕС.

Наприкінці XIX ст. було побудовано Об-Єнісейський канал[ru], що з'єднав Об з Єнісеєм. Наразі канал не використовується і занедбаний.

Гідрографія[ред. | ред. код]

Єнісей відноситься до річок змішаного живлення, частка снігового живлення трохи менше 50 %, дощового — 36—38 %, підземного у верхів'ях — до 16 %, до гирла вона зменшується. Замерзання Єнісею починається в низов'ях (початок жовтня). Для Єнісею характерні інтенсивне утворення шуги й осінній льодохід. Льодостав у низов'ях з кінця жовтня, в середній течії та біля Красноярська — в середині листопада, в гірській частині — в кінці листопада і грудні. На окремих ділянках у руслі виникають потужні полії.

Для більшої частини Єнісею характерна розтягнута весняна повінь і літні паводки, взимку різке скорочення стоку (але рівень води падає повільно через розвиток зажорів). Для верхів'їв характерна розтягнута весняно-літня повінь. Повінь на Єнісеї починається в травні, іноді в квітні, на середньому Єнісеї дещо раніше, ніж на верхньому, на нижньому — в середині травня і на початку червня. Весняний льодохід супроводжується заторами. Розмах коливань рівня Єнісею в верхів'ях 5—7 м у розширеннях і 15—16 м у звуженнях, у нижній течії він більше (28 м біля Курейки), до гирла зменшується (11,7 м біля Усть-Порта).

Витрата води на початку Єнісею, біля Кизила, становить 1009 м³/с[1], у районі Саяногорська 1484 м³/с[2], коло Красноярської ГЕС — 2723 м³/с[3], у районі Красноярська — 2864 м³/с[4], біля Єнісейська — 7724 м³/с[5], після впадання Підкам'яної Тунгуски — 10 768 м³/с[6], біля Ігарки — 18 395 м³/с[7].

Середньомісячний стік Єнісею (м³/с), який вимірювався на гідрометричній станції в Ігарці з 1936 по 1999 рік

За величиною стоку (624 км³) Єнісей займає перше місце серед річок Росії. Середньорічна витрата води в гирлі 19 800 м³/с, максимальна витрата біля Ігарки 154 000 м³/с. Єнісей також переносить у Карське море близько 10,5 млн тонн алювію щорічно.

Основні притоки Єнісею[ред. | ред. код]

Населені пункти[ред. | ред. код]

Міста на Єнісеї (розташування вниз за течією): Кизил, Шагонар, Саяногорськ, Мінусінськ, Абакан, Дивногорськ, Красноярськ, Сосновоборськ, Желєзногорськ, Лісосибірськ, Єнісейськ, Ігарка, Дудінка.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Yenisey at Kyizyil. Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
  2. ↑ Yenisey At Nikitino. Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
  3. ↑ Yenisey At Krysnoyarskaya GES. Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
  4. ↑ Yenisey At Bazaikha. Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
  5. ↑ Yenisey At Yeniseysk. Архів оригіналу за 10 березня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
  6. ↑ Yenisey At Podkamennaya Tunguska. Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
  7. ↑ Yenisey At Igarka. Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 8 квітня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Географія та географічні карти
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єнісей&oldid=40103580